Сторінка:Русова. Нова школа соціяльного виховання. 1924.djvu/77

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

настрій, довірря до оточення, цікавість розмови. Такі випадки частіше бувають по притулках, між сирітками і взагалі з дітьми з безрадісним дитинством.

Рубінштейн і Монтесорі застерігають нас ще від занадто нестриманої балакучости, беззмістовного повторювання фраз дорослих, бо це зле відбивається на розвитку думок. Треба також звертати увагу й на форму вислову у дітей — обороняти їх слух від грубих, брудних слів, а пізніш, коли дитина вже складає сама оповідання, треба нахиляти її до найкращої форми вислову, бо дуже часто найкращий зміст губить своє значіння лише через те, що форма, в якій його висловлено, не гарна, не захоплює. Треба, щоб усі внутрішні скарби дитини мали змогу як найкраще виявитися в ріжних виявах і перш за все в ясному змістовному, красивому слові. Треба з раннього віку розвивати смак дитини до літературної й народньої поетичної мови. В дошкільному періоді розвиток мови дитини має такі завдання: 1) знищити всі дефекти у вислові, 2) збільшувати лексикон дитини найбільшою кількістю слів, що для дитини укладалися б у ясні, певні уяви, 3) формувати логічну мову — викликати правильний склад речення. Засоби для осягнення першого завдання нами вже вказані. Для другого треба вживати назорне навчання, знайомити дітей з усякими речами, провадити екскурсії, предметні лекції, лабораторну працю, номенклатуру. На предметних лекціях дитина знайомиться не лише з ріжними речами, але й увласнює чимало прикметників, які вона увласнює безпосередньо зором, дотиком і др. зовнішніми способами. Велику користь мають