визнавали щасливими, бо вони могли ухилятися від праці. Дикуни і діти мають певний відворот від праці. Совісне виконання праці, хоч яка б вона була тяжка, є велика еволюція морального поступу людности. Сучасне виховання вимагає і пошани до праці, і совісного її виконання і на свою власну користь, і на добробут усього гуртка дітей. От через що і треба ставитися до праці дітей дуже обережпо, уникати всякої одноманітпости, давати працю відповідну силі дитини, її смаку та нахилам. До праці вже можна привчати дуже малих дітей. У Монтесорі в її «Дитячих хатах» діти 4-х літ розносять гарячу страву своїм товаришам і сервірують столи для обіду, прибірають свої хати, годують звірят, що живуть на плеканні дітей. Ніко́ли праця не повинна бути понад силу дитини, навпаки: її треба потроху поділити межи дітьми, але всяка праця мусить бути виконана як найкраще, доведена до свого кінця, до своєї остаточної мети. Це виховує волю, і в цьому моральне значіння праці. Крім свого виховуючого значіння, праця дітей має для нас велику психологічну вартість. Коли дитина випрацьовує ту чи иншу свою уяву, малює, ліпить, вирізує, ми по її праці довідуємося, оскільки вона правдиво опанувала своїми вражіннями і спостереженнями, оскільки для неї ясна уява — чи про того звірка, чи про ту квітку. Коли дитина малює корову в зелених або блакитних фарбах, ми бачимо, що вона ще не добре ознайомлена з коровою. Коли вона ліпить собаку без хвоста — це теж показує її неправдиву уяву і примушує нас звернути увагу дитини, дати їй змогу найбільш конкретно перевірити свої вражіння, свою уяву,
