Польській не мали степів тай лишались серед суспільности, заражуючи її новою хоробою, так чужою словянському сьвітови; їх бездольний стан такий, що нове закріпощеннє, а навіть неволя, — се дуже гарний вихід із нього.
В Польщі до днїв нинїшнього пановання пролєтарият був у широких розмірах: з 3,300,000 селян було 1,839,000 людий без нїякої власности[1].
Звісно, що західні економісти розвинули погляд на закріпощеннє селян, як на неминучу історичну появу. Сей погляд, зовсїм вірний що до приватної — західно-европейської господарки, годї вповнї приложити до словянської громадської (де вона могла ще зацїлїти). Громада се саморідна ґрунтова ассоціяция, що заступає капітал.
Міське нїмецьке право.
Ґіппе, у своїм творі про польську конституцию, що вийшов минулого року, дуже наближив ся до правди, кажучи про значіннє нїмецького права в Польщі ось що: „Нещасна супротилежність землї і міста, що так важко тяжіла над західно-европейськім житєм від часу февдалїзму, та ще й тепер по части вяже ся у Нїмеччинї з нерівностию прав і численними шкідливими перепонами торговлї — в Польщі, при пануючих там умовах, мусїла виявитись ще яркійше, й таким чином ся республїка лишилась у середновічнім станї. Коли Анґлїя від певної доби випередила континент в економічнім і полїтичнім напрямку та навіть нинї (без огляду на свій орґанїчний розвиток) являєть ся далеко новійшою (сучаснїйшою), анїж сї держави, яких штучний орґанїзм зложено на основі
- ↑ Schnitzner, L'Empire de Tzars. III. 451. Автор, не знати на якій основі, відносить початки витворення польського пролєтарияту до року 1807., себто до видання Наполєоном I. манїфесту про особисте освободженнє селян у Варшавськім великім князївстві (III. 205). З одного боку, відомо про істнованнє пролєтарияту в Польщі далеко скорше, з другогож годї припустити, щоби майже половина селян найшлась у сїм положенню відразу по оголошеню манїфесту Наполєона I
