По сериї розвідок присьвячених селянству (т. XXI–XXII) подаємо серию розвідок про міста, їх устрій і житє в українсько-руських землях XIV–XVIII вв.
Та сїй сторонї житя наших земель далеко меньше пощастило. Коли про селянство останнїми часами розвинула ся багата й цїнна наукова лїтература, лїтература міст і міщанства зростає дуже поволї, визначних праць майже не появляєть ся, й підставовою, майже одинокою в своїм родї все ще зістаєть ся праця проф. Владімірского-Буданова: Нѣмецкое право въ Польшѣ и Литвѣ, друковане в часоп. Журналъ Министерства Народнаго Просвѣщенія, р. 1868, кн. 8, 9, 11 і 12, і осібно — Спб., 1868.
Що правда — ся праця (перша більша праця талановитого історика — його маґістерска дісертация), не вважаючи на свої тридцять пять лїт, що минули від її опублїковання, ще далеко-далеко не пережила ся. Старанне переробленнє великого історичного матеріялу — не тільки джерел законодатних, а й практики міської управи й орґанїзациї нїмецького права, широке історичне тло, на якім автор опер сї студиї — з порівняного словянського права, сьмілива й талановита концепция — роблять сильне вражіннє й тепер. Нї одна пізнїйша праця на сїм полї не дорівняла її в тім, і не вважаючи на те, що матеріял підріс за той час (хоч взагалї і в збиранню матеріяла на міста звертано дуже мало уваги), що в поглядах автора слїдна певна односторонність — праця його мав повне значіннє й досі, а що вона стала рідкою й малоприступною, —
