Сторінка:Рус Мстислав. Галицькі анекдоти (Скрентон, 1914).djvu/33

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

 

РУСИН:
(Прискакує до него і з блискучими очима зачинає говорити)

Га досить вже Ляше!
Знай, по Сян все наше!
Тож не втиркай носа
До нашого проса!
Вже минули ті часи,
Як для дриглїв, ковбаси —
Хлоп вам душу продавав!…
Тепер инший сьвіт настав.
Отворились вже нам очи:
Знаєм, хто добра нам хоче.
Тож пакуй свої манатки
Та рушай до свої “матки”!
Ми-ж, звергнувши тьми ярмо,
Получимось всї в одно
І тодї аж встане сильна
Русь-Вкраїна одноцїльна.