бома контрагентами: народом українським і царем московським на вічні часи, Московські царі чи імператори не виповнили своїх обовязків по констітуциї 1654 року і поводять ся нинї з нами так, наче Переяславська констітуция нїколи й не істнувала. Вони чинять з нами так, наче наша нация зрекла ся своїх державних прав, віддала ся на ласку росийським імператорам і згодила ся подїлити однакову долю з Росиянами, що самі обрали собі царів. Але наш нарід нї сам, нї через своє правительство нїколи не давав такої згоди і нїколи не зрікав ся прав, що належать ся йому по Переяславській констітуциї. Через те Переяславська умова єсть обовязкова для обох контрагентів: монархиї московської і республики української на підставі засади, що нїяка умова не може бути знищена або змінена однобічньою волею одного контрагента без виразно висловленої згоди другого. Через те „Единая недѣлимая Россія“ для нас не істнує! Для нас обовязкова тільки держава московська, і всеросийський імператор має для нас меньш ваги нїж московський цар. Так каже право! Та в дїйсности нїякої ваги не має Переяславська констітуция, всеросийські імператори суть наші необмежовані пани, а Переяславська констітуция тількі „історічним актом“ та й годї. Якже з погляду права віднестись до такого знущання над правом? Коли один з контрагентів, каже право, переступив контракт, то
