Особлива увага: нема гіршого зкочинства проти двоїх мов одразу, французької й української, як писати амфілада. В цьому слові пишуть м тільки високограмотні газети деяких наших „меншостей“, ми ж повинні знати, що анфіляда не родична ні амфітеатрові, ні амфібрахієві.
Велика помилка писати Додет, Беранжер. Литери т і р у цих іменах не вимовляються в орігіналі, то не треба їх переписувати. Треба найголовнішу увагу віддавати фонетиці, а не ортографії слова. Якби ми написали імя Шекспір тими літерами, які пишуться в англійськім слові, себ то Шакеспеаре, і прочитали це імя англійцеві, то він ні в вік не догадався б, що це є імя його великого письменника.
Французькі звуки eu і німецькі ö і ä, як найближчі до нашого е, треба віддавати через е й писати Пастер, Берне. (Pasteur, Börne).
Найбільше буде труднощів з англійськими звуками. Не знаючи добре англійської мови з живих уст, не можливо зробити транскрипцію майже ні одного англійського слова, остільки в англійській мові правопис одріжняється від вимови. І чужі переклади тут мало поможуть, бо, напр, французи, користуючись тим, що мають ту саму латинську азбуку що й англійці, а правопис далеко не фонетичний, коли беруть англійське імя або вираз, то просто списують його букву по букві, пишуть ale, Wallis, залишаючи на волю читача вимовляти по англійському, чи як не вміє то по французькому.
Тому, хто бажав би перекладати з англійської мови, знаючи її хочби й добро, але тільки з підручників, себ то мало знаючи її фонетику, треба порадити мати під рукою такий англійський словник, де показана вимова кожного слова, і про кожне імя або инше слово, яке можна дата без перекладу, довідатися точно, як воно вимовляється, а то в нас буде як у російській літературі: сотню літ перекладали люде і Дікенса, і Шекспіра, і Вальтерскота, дали цілу літературу англійську в перекладах, і все писали: Смитъ, Веверлей, мистриссъ, та тільки в кінці
