дили, пишуть, було, „упражненія“: або з латинського чи грецького на московське перекладають, або з московського на латинське чи грецьке. І Боже сохрани помилитись: в той день, як після обід писати, як раздаватимуть тетради, набереш, як убогий в торбу. Латинським учителем був вже немолодий чоловік, Заторський звався; ходив „з бакенами“ й сік, доки теплий. Його духу боялись ученики. От і принесли в понеділок латинські „упражненія“, та не роздавали, а поставили на столі, щоб-то суд видати. Опріч „упражненій“, там завдають на неділишній день писати „окупації“: що-небудь з книжки на одну неділю по-грецьки, чи по-латинськи, а в другу теж саме по-московськи пишется.
Хто не бачив „окупацій“, той не зна, що̀ вони за штука; а се от що: з білого паперу зшивається тетрадь в лист і обрізуються „кантички“, се-б-то спідній край з-на два цалі, щоб тетрадь вийшла трохи що не квадратна; лінюєтся її, й пишуть. Для „окупацій“ особне й чорнило роблять: „лисньонце“, як там звуть, се-б-то лискуче таке, як дзеркало. І вже не пишеш, а печатаєш; і всіх святих спросиш до помочи, й самого Бога, й кого знаєш на небі, щоб тільки добре написать. Бо як зле напишеш, або хоч і гарно, та помилишся, або „жида“ змалюєш, то вже прощайсь: в суботу як не заєць, то коні, так і присняться. То от і дадуть — та як зайця, то ще нічого, а вже як до коней дійшло, то й Бог забув. Нещастя оті сни! кому приснится таке диво, то вже й плаче.
— Чого ти плачеш? — питають.
— Еге чого! коні снились! — відказує.
