уряд витворяє. Найгірше гонять за люльку: вже як спіймуть, що курив, то наберешся! А курять мало не всі. І Антосьо не курив, а жер її. Ще-ж поки капшука від Галі не мав, то хоч в класі не курив, а тепер і в класі почав: ні на минутку не міг розлучитись з дорогим подарком, а через те й з люлькою. На станції-ж мав з довгим цибухом, що як сидить за столом, то вона йому аж серед хати кільця пускає; а в клас носив таку цупечку, що з кулака тільки пипка виходить, аби в губу взяти. І смокче, бувало, сам, присівши до груби, й других частує, поставивши в сінях на варті одного, щоб дав гасло, як ітиме інспектор. Философія в сім ділі тільки сміливости додала Антосьови. Тепер Антосьо вже жив сам собі, — вчив дітей у одного підпанка. Дзикгарів у його кат-мав, то вгадує було пору по прохожих: як ідуть семинаристи в клас, то й йому пора. Як же йдуть городяне та бурса, то ще рано; як ідуть з Польських Фільварків, то вже пізно; а саме пора, як ідуть з Палестини. Оттак, було, роспізнає собі Антосьо й, аби встав, чи протре очі, чи ні, зараз до вікна. І отсе так зробив. Та дивиться, а улицею тільки їмосці та єгомосці, а семинариста й зазором не видати. Вчора в гостині був, грали, сидів до-пізна там, а то ще й дома довго не міг заснути; то подумав, що заспав, і аж в душі йому похолонуло: — ото, думає собі, наробив! — і хапаючись, невмиваний, одягнувся, забрав записки та й шурнув до класа, навіть не покуривши. Мете хлопець але підскакує, щоб хутче було, та оглядається, мов крадеться від собак; прийшов під класи
