Цю сторінку схвалено
роля Шевченка аж доти матиме силу, доки плодитимуть у нас обставини сліпих, глухих і без'язиких людей, доки треба буде на землі дзвона, щоб неустанно подавав на гасло добра і правди. І хоч би які важкі хмари збірались над Україною — вона знає, що у неї єсть той дзвін, який не змовкаючи провіщає,
Що правда оживе,
Натхне, накличе, нажене
Не ветхеє, не древлє слово
Розтліннеє, а слово нове
Між людьми криком пронесе
І люд окрадений спасе…
Для людей нашого часу нічого нема вищого, як бути провістником великої творчої правди; для наших же нащадків… та вони сами скажуть, за що найбільше шанують Шевченка, і скажуть, сподіваюсь, голосніше, ніж можемо тепер ми говорити.
- 1911.
