Ця сторінка вичитана
У зачаровані комори
Єльфи крізь сонні мчать простори,
Носять ті сльози, що упали
В днину на сьвітї й сріблом стали…
Погаснуть зорі — на розсьвітю
Вийде людина у лахмітю,
Перехрестить ся, ме орати,
Скибу сльозами поливати.
За жемчугом зі сконом днини
Єльфів громада в сьвіт полине,
На золотисті візьме вози
Дорогі перли, людські сльози…
