Ця сторінка вичитана
Перед сходом сонця.
— Мамо! ти мовиш, що в день,
В якому я народив ся,
В білих коронах вишень
Весняний чар золотив ся,
Дзвінко лящів соловій,
Усе сьміялось, а сонце
Брилянтів сипало рій
В сьвітлицю, в наше віконце?…
Чомуж, о матїнко, тепер
На дворі дощ і хуртовина,
Чом соловіний сьпів умер?…
Ой, мамо, ніч на твого сина
Так жалїсно вікном глядить,
Ніч сумно дивить ся на мене —
Над ліжком хилить ся і зрить
І плаче-плаче, нене!
