Батьковим тїням.
Така осїння, сїра смута
Тебе взяла із мого дому,
Відвічна Тайна незбагнута
Упокоїла твою втому.
Така безсонїчна година,
В якій останні рожі жовкли,
Тебе взяла від твого сина…
Уста твої на віки змовкли…
Роздерли шати хризантеми,
Вікно вмивало ся слезою,
Ридав мій дім, мої тереми,
Кождий кут плакав за Тобою.
