Ця сторінка вичитана
Хмарний й тремтючий ішов я на гори…
Озера, хмари, снїг, буртові нори,
Кружала з вірлів на ледах синявих,
Сонце, що гасло у лунах кровавих,
Анахорета маленька оселя,
Сторожа двох рябих велитів, кел'я,
Хрест, де злїтали снїгурики з криги —
Сивий пустинник, спорошені книги —
Усе те нинї рівнаєть ся снови…
Ю. Словацкі.
