Сторінка:Скалки життя (Пилипенко, 1925).pdf/24

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Ур-ра! — лава за ним дружньо, а збоку кулемети з тачанок тах-тах-тах, тільки кулі лугом зафьюкали.

Бандити з несподіванки в ліс навтьоки, а звідти кінні назустріч, що обходом були пішли:

— Гей, рубай, не жалій!

Воєнком до кулемета ворожого (бандити з переляку кинули), сам думає:

— Не инакше — орден Червоного прапору зароблю…

Підскочив соколом — та й став стовпом придорожнім:

перед ним стояв на трьохнозі апарат кінематографічний сиротливо. Мало були не повбивали артистів, що сюди картину на зразок „Остапа Бандури“ приїхали тоді знимати.

Отака була банда остання в Підгайчому. Коменданту Трясогузові вона найбільше клопоту завдала, та про це вже нашого воєнкома Скорохватського спитайте.

 7/XII — 24