Перейти до вмісту

Сторінка:Склав А. Воронець. Перша читанка (1921).djvu/12

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

 

14. А ЦЕ ЩО?
 

Маю ніжки — не ходжу,
Жду, поки попросять;
Ото ж мене з повагою
Попід руки носять.

Голова в мене чужа, —
Та добре розсудить:
Всю громаду напою,
А п'яна не буде!


15. КАЗКА.
 

— Мамунцю, любите слухати казки?
— Авже ж, моя дитино.
— Чи хочете, щоб яку оповіла?
— Добре, оповідай лише, буду дуже радо тебе слухати.
— А чи справить вона вам приємність?
— Певно, моя дитино.
— Але вона зовсім недовга....
— Оповідай лише!
— Була собі раз… пляшка на воду… й я її розбила…


16. МАЛПА.

Лев зібрав усіх звірів і оповістив їм, що дасть нагороду тій матері, в якої дитина найвродливіша.

Зібрались. Кожна мати думала сама собі, що їй припаде нагорода.

Разом із иншими принесла й малпа своє манісеньке кирпате малпенятко. Обличча в його було голе і все в зморшках.

Лев і всі звірі почали глузувати з малпенятка.

Тоді малпа промовила: „Не знаю, з чого ви глузуєте! А мені здається, що моя дитина найкраща за всіх“.


17. ГАРНИЙ СИН.
 

— Синашу, піди стовчи пшона на кашу!
— Ох, мамо, ноги дуже болять!
— Синашу, йди їсти кашу!
— А де ж, мамо, моя ложка велика?