Сторінка:Склав А. Воронець. Перша читанка (1921).djvu/45

 

78. ДИТЯЧА РОЗВАГА.

Загадка.

Бачить — не бачить, Чути — не чує, Мовчки говорить, Дуже мудрує. Кривду соромить, Правди навчає,

Часом жартує — Смішки справляє. Люба розмова; Дай, Боже, діти, З нею до віку Знаться — дружити.

Відгадка.

Хто ж то такая В світі щаслива, Мудра, правдива І жартовлива?

Як не вгадали — Стану в пригоді: Річ коротенька — Книжка, та й годі.

79. СВОЇМ РОЗУМОМ.

Сиділи у школі на одній лаві Івась і Петрик. Івасик був спритний хлопець, швидко думав, жваво й весело розказував, про що його питав учитель. Петрик був тихий та несміливий: зпершу подумає, а потім зтиха і скаже. Було не встигне вчитель спитати, — Івасик уже й скаже, а Петрикові й подумати ніколи. Учитель каже: — „Івасику, дай Петрикові подумати, не поспішайся казати попереду“. Тоді Івасик зтиха шепоче, що треба. Не стерпів Петрик та й каже вчителеві: — „Сяду я в иншому місці, — я хочу сам доходити розуму“.