Перейти до вмісту

Сторінка:Склав А. Воронець. Перша читанка (1921).djvu/45

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

 

78. ДИТЯЧА РОЗВАГА.
Загадка.

Бачить — не бачить,
Чути — не чує,
Мовчки говорить,
Дуже мудрує.
Кривду соромить,
Правди навчає,

Часом жартує —
Смішки справляє.
Люба розмова;
Дай, Боже, діти,
З нею до віку
Знаться — дружити.

Відгадка.

Хто ж то такая
В світі щаслива,
Мудра, правдива
І жартовлива?

Як не вгадали —
Стану в пригоді:
Річ коротенька —
Книжка, та й годі.


79. СВОЇМ РОЗУМОМ.

Сиділи у школі на одній лаві Івась і Петрик. Івасик був спритний хлопець, швидко думав, жваво й весело розказував, про що його питав учитель. Петрик був тихий та несміливий: зпершу подумає, а потім зтиха і скаже. Було не встигне вчитель спитати, — Івасик уже й скаже, а Петрикові й подумати ніколи. Учитель каже: — „Івасику, дай Петрикові подумати, не поспішайся казати попереду“. Тоді Івасик зтиха шепоче, що треба. Не стерпів Петрик та й каже вчителеві: — „Сяду я в иншому місці, — я хочу сам доходити розуму“.