Сторінка:Склав А. Воронець. Перша читанка (1921).djvu/53

Кінь озвався: „До читання Не було в мене снаги, А й я знаю привітання „Ігі-гі-гі-ігі-гі!“ І собака зажурився: „Чи ж я її не кохав, Правда, в школі не учився, А все ж знаю „гав-гав-гав“. І курчаточка дрібненькі Теж белькочуть і собі:	„Нас не вчила в школі ненька, А й ми знаєм „пі-пі-пі“. Брязь! Віконце відчинилось, І озвалася з вікна Гарна дівчина товстенька. — Зрозуміла все вона. „Ви чого зняли там галас? Ну, не сором вам усім: — Скільки літер у граматці, А згадали тільки сім!

Ну, то йдіть тепер від мене
І живіть собі в хліві:
Ви гуртом лиш сім згадали,
А я знаю трицять три“.

91. ПРИКАЗКИ ПРО НАУКУ ТА РОЗУМ.

1. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
2. Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.
3. Наука кожному придасться.
4. За письменного трьох неписьменних дають та й то не беруть.
5. Розум більший над силу.
6. Навчай инших, і сам навчишся.
7. Знайко біжить, а незнайко лежить.
8. Слухай тисячу раз, говори один раз.
9. На те коня кують, щоб не спотикався.
10. Добре тому жити, хто знає, що говорити.