Перейти до вмісту

Сторінка:Склав А. Воронець. Перша читанка (1921).djvu/58

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

 

99. ЛІНИВІ ЛЮДЕ.

Лежить чоловік у саду під яблунею, а надворі дуже душно — пече, аж в'ялить. Чоловік і каже:

— От добре було б, як би оце яблуко впало просто мені в рот саме!

А жінка:

— І хочеться ото тобі говорити в таку спеку!


100. ПРИКАЗКИ.

Лінивий у своїй хаті змокне.
Не візьмешся за роботу, робота сама не зробиться.
Вчи лінивого не молотом, а голодом.


101. ДОБРІ ЛЮДЕ.

Умер у Катрусі батько, вмерла й мати. Зосталася Катруся сиротою. Не було кому Катрусю годувати, не було кому про неї піклуватися, не було де їй жити. Тільки й було в неї рідні — дядько та тітка. Та й вони були дуже вбогі, не завсіди мали що їсти. Але дядькові жалко стало дівчинки, він і каже своїй жінці: „Візьмемо Катрусю до себе“. А жінка одказує: „Нам і своїх дітей годувати важко. А як візьмемо ще й її, то вже й соли не буде за що купити, не буде чим і борщу посолити“. Дядько подумав, подумав та й каже: „А ми його й без соли їстимемо“. І тітці стало жалко сирітки.

Так вони й узяли до себе Катрусю.