не можна відлучитися від товаришок. Змиев. у.
*Відлу́чення, ня, ср. Отлучение, отлучка. Сл. Нік.
Відлу́чний, а, е. Отделенный, отделившийся. Новомоск. у.
Відлу́чувати, чую, єш, гл. = Відлуча́ти. Пастух одлучує овець од козлів. Єв. Мт. XXV. 32.
Відлюби́ти, блю́, биш, гл. Отбить у кого-либо милого, милую. Уже ж моя дівчина да й одлюблена. Нп.
Відлю́дний, а, е. Удаленный от людей.
Відлю́дно, нар. Удаленно от людей.
Відлю́док, дка, м. = Відлюдник.
Відлюто́вувати, вую, єш, сов. в. відлютува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Перезлиться. 2) Отпаивать, отпаять.
Відлютува́тися, ту́юся, єшся, гл. Отпаяться.
Відляга́ти, га́ю, єш, сов. в. відлягти́, жу, жеш, гл. Отлегать, отлечь. Насилу від серця відлягло. Відлягло́ в животі́. Прошла спазма в желудке.
Ві́длясок, ску, м. Отголосок, эхо. Танцюють з парубками, тільки одляски йдуть. Г. Барв. 58. Поцілувала тричі, аж одляски пішли по-під вербами. Левиц. I. 51.
Відма́га, ги, ж. Отказ, отговорка. Це відмага тільки. НВолын. у.
Відмага́ння, ня, с. Отказы, отговорки. Ніяке відмагання не помага. Г. Барв. 519.
Відмага́ти, га́ю, єш, сов. в. відмогти́, мо́жу, жеш, гл. Отнимать, отнять. Почав пан хату відмагати: десь прикупив сем'ю людей, то треба було хати. МВ. I. 44.
Відмага́тися, га́юся, єшся, сов. в. відмогти́ся, мо́жуся, жешся, гл. 1) Отговариваться, отговориться, отказываться, отказаться. ХС. VII. 420. Як уже там царівна не одмагалась, шо не робила, — треба їй за його йти. Мнж. 29. Черга йти меншому на сторожу, — той отмагається. Мнж. 22. 2) Отделываться, отделаться, избавляться, избавиться. Слухайся мене, то, може, од батька одможешся. Рудч. Ск. II. 118. Він од усякої кари відможеться, як оте прокаже. Г. Барв. 335.
Відма́зувати, зую, єш, сов. в. відма́зати, жу, жеш, гл. 1) Отлепливать, отлепить замазку. На весні вічка у бджіл відмазують. 2) Смачивать, смочить шлі́хтою основу (у ткачей). Константиногр. у.
Відмайструва́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Перестать быть мастером. 2) Окончить урочную плотничью работу. Відмайстрував своє, то й підеш додому.
Відмако́шити, шу, шиш, гл. Отколотить. Так він його як піймав та як одмакошив! Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Відмалюва́ти, лю́ю, єш, гл. Нарисовать.
Відмалюва́тися, лю́юся, єшся, гл. 1) Быть нарисованным, изображенным. 2) Отразиться. Все твориво в душі одмалювалось. К. МБ. 14.
Відмани́ти. См. Відма́нювати.
Відмані́жувати, жую, єш, сов. в. відмані́жити, жу, жиш, гл. Колотить, отколотить, отдуть. Пан і цього одманіжив. Мнж. 75.
Відма́нювати, нюю, єш, сов. в. відмани́ти, ню́, ниш, гл. Отвлекать, отвлечь от чего, переманивать, переманить от чего. Що я наближусь, вона знов пурхне, і відманила від села. Г. Барв. 352.
Відмасти́ти. См. Відма́щувати.
Ві́дмастка, ки, ж. 1) Род клейстера (из муки, крахмала), употребляемого ткачами для смазывания ниток основы, чтобы они были совершенно гладкими. МУЕ. III. 13. Шух. I. 258. 2) Приправа к корму скота мукой, отрубями и пр. Желех.
Відма́хувати, хую, єш, сов. в. відмахну́ти, ну́, не́ш, гл. Отмахивать, отмахнуть.
Відма́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. відмахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отмахиваться, отмахнуться. Одмахувались руками. Левиц. Пов. 79.
Відмаще́ння, ня, с. Смазывание ниток основы ві́дмасткою (см.). МУЕ. III. 13.
Відма́щувати, щую, єш, сов. в. відмасти́ти, щу́, сти́ш, гл. 1) Отрабатывать, отработать мазанием. Мені взавтра треба йти відмащувати за того карбованця, що пан позичив. 2) Смазы-
