ві́чко, мн. ч. во́чка, вочи́ці, ві́чка, ві́ченьки. Соньки-дрімки у віченьки. Макс. (1849). 95.
Вола́рити, рю, риш, гл. Быть пастухом волов. Вх. Зн. 7.
Вола́рь, ря́, м. = Воля́р. Галиц.
Вола́стий, а, е. 1) Зобастый. 2) Имеющий жирный подбородок.
Вола́ти, ла́ю, єш, гл. Взывать; громко кричать. Котл. НП. До бога серцем жалосне волають. Гол. I. 34. Піду в край пустий, де й плуг не оре, і буду волати: горе мені, горе. Чуб.
Волева́ха, хи, м. Род цапли. Радом. у.
Во́ленька, ки, ж. Ум. от во́ля.
Во́лик, ка, м. 1) Ум. от віл. Москалики соколики, поїли ви наші волики, а як вернетесь здорові, то поїсте й корови. Ном. № 801. 2) Жук-носорог, Oryctes. Мнж. 177.
Воли́нка, ки, ж. Жительница Волыни. Ум. Воли́ночка. Татари ідуть, волиночку везуть. АД. I. 83.
Воли́нський, а, е. Волынский.
Воли́нь, ні, ж. Волынь.
Волиня́к, ка́, волиня́нин, на, м. Житель Волыни.
Во́лити, лю, лиш, гл. Хотеть, желать. Ой чи волиш, Бондарівно, та мед-вино пити, а чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити? Нп. Во́лити во́лю. Исполнять желание. На чіїм возі сидиш, того й волю воли. Посл. Уже ж мені та й надокучило твою волю волячи. Чуб.
Во́личок, чка, м. Ум. от віл.
Волі́в язик, м. Раст. Digitalis grandiflora.
Волівня́, ні́, ж. соб. Волы, быки. Та й багато волівні нагнали на ярмарок. Лохв. у. Слов. Д. Эварн.
Во́лісь, во́ліся, нар. Лучше, предпочтительнее мне. Волісь я їхати, як їсти. Валков. у. Воліся ми, брате, попросимо ми найменшого брата тринбача. Мет. 438.
Волі́ти, лі́ю, єш, гл. 1) Желать, хотеть. Сього року бездольного та і сеї зіми воліла-сь мя закопати до сирої землі. Гол. 2) Предпочитать. Волію все пострадати, тебе звідти викупляти, ніж маю тя в неволенці поминати. Гол. Воліла-сь мя, мати, в болото веречи, ніж мня мали цісарські вояки стеречи. Гол. Волів бим ся не родити, та й того не знати, як мя тяжко в нещастію породила мати. Гол.
Волі́чка, ки, ж. Шерстяные нитки для вышиванья, гарус. Гол. Од. 73, 18.
Волічко́вий, а, е. Гарусный. Хотин. у.
Во́ло, ла, с. 1) Зоб. 2) Жирный подбородок. Кричить наче за воло вхопили. Ном. № 3458. 3) Подгрудок (у быка).
Волова́рь, ря, м. = Вола́рь. Угор.
*Во́ловий, а, е. Зобный. Сл. Нік.
Воло́вий, а, е. Воловий, бычачий. Що він загадав тобі — на воловій шкурі не списати. Ном. № 5604. Треба мені волового воза. Мил. 95. Воло́ве о́ко, о́чко. а) Птица крапивник, Troglodytes parvulus. б) насек. Hipparchia Hyperanthus. Вх. Пч. I. 6. в) также воло́ві о́чі. Раст. полевая астра, Aster amellus. Воло́вий язи́к. Раст. собачий корень. а) Anchusa officinalis L. ЗЮЗО. I. 111. б) Cynoglossum officinale. ЗЮЗО. I. 120. в) Symphytum officinale L. ЗЮЗО. I. 138.
Волови́к, ка́, м. Воловий пастух. Ну, гукнув пан воловикові, тепер запрягай пару волів. Грин. II. 232.
Воло́вина, ни, ж. Воловье мясо. Не буде вже, каже пан, — ні різать, ні їсти тієї воловини. Стор. II. 48.
Волові́д, м. 1) —во́ду = Нали́гач. Конотоп. у. А все волики, все половії, а в них роженьки все золотії, а воловоди все шовковії. Гол. II. 17. 2) —во́да. Воловий барышник, человек, продающий волы. КС. 1882. IX. 467. КС. 1882. III. 600. 3) —во́да. Волокрад. Ум. Волово́дик. Ой на волики воловодики, а на коники пута. Мет.
Воло́вник, ка, м. = Воло́вня. Ум. Воловничо́к. Зажурилися волове в воловничку стояти. Гол. IV. 319.
Воло́вня, ня, ж. Крытый сарай для волов.
Волово́дик, ка, м. Ум. от волові́д.
Волово́дити, джу, диш, гл. Долго тянуть дело, проволакивать, водить. За мною молодою усе парі ходять, усе парі ходять та й все воловодять. Грин. III. 245.
Воло́водитися, джуся, дишся, гл.
