Глід, гло́ду, м. Раст.: боярышник, Crataegus Oxyacantha L. Анн. 112. Crataegus monogyna Jacq. ЗЮЗО. I. 120.
Гліт, гло́ту, м. Теснота, давка. Желех.
Глі́тно, нар. Тесно. Шух. I. 84.
Глоба́, би́, ж. 1) Согнутое от природы дерево. 2) Железный клин. Черниг. 3) Переносно: хлопоты, забота, обуза, неприятность. Оце мені глоба на шию з отцією роботою!
*Глоба́ч, ча́, м. Конопатчик. Сл. Дарм.
Гло́би́ти, блю́, би́ш, гл. 1) Укреплять клиньями вал в мельнице. Валков. у. 2) Конопатить. Аф. 360. 3) = Глобувати? Лихорадка на вопрос: «Чого ж ти йдеш?» отвечает: «Сіпать і кидать, і трясти, і пекти, і знобить, і глобить, і кров пить, і кість ломить. Мил. М. 64.
Глобок, бка, м. Клинышок, забиваемый между косовищем и железным кольцом, охватывающим косу и косовище. Вх. Лем. 404.
Глобува́ти, бу́ю, єш, гл. Обижать кого. Желех. Причинять кому боль, неприятность. Він мене глобує. Вх. Зн. 11.
Глова́рь, ря́, м. Верхний косяк у дверей и окон.
Гло́вень, ня, м. = Гловарь. Прил. у.
Глоги́нька, ки, ж. Ягода боярышника. Вх. Уг. 233.
Глого́вий, а, е = Глодовий. Терновий вінець на голову клали, глогові шпильки за нігті били. Гол. II. 23.
Гло́д, ду, м. = Глід.
Глода́ння, ня, с. Глодание.
Глода́ти, да́ю, єш и гложу́, жеш, гл. Глодать. Воліла б мати твердий камінь глодати. Гол. I. 285. Дітей годувать, як камінь глодать. Черк. у. Ой кусайте, хоч глодайте, тільки мене не займайте. Чуб. V. 547. Не борони козі ліса, — най гложе. Чуб. I. 258.
Глоди́на, ни, ж. Боярышниковое дерево. Чуб. V. 105.
Глодо́вий, а, е. Боярышниковый. Чуб. III. 58. Грин. II. 34.
Глодя́нка, ки, ж. Каменная соль. Я даю сіль-глодянку скотині. Харьк. г.
Глота́, ти́, ж. = Гліт. Вх. Зн. 21. Подольск. г.
Глоти́ти, чу́, ти́ш, гл. Теснить, толпиться. Чого ви так глотите? почекайте трошки. Ольгоп. у.
Гло́тно, нар. = Глі́тно. Так глотно, що й стати нігде. Ольгоп. у.
Глубина́, ни́, ж. глубо́кий, а, е и пр. = Глибина, глибокий и пр.
Глу́зд, ду, м. 1) Ум, разум, смысл, сознание. Скажіть, будь ласкаві, хто з їх дурніший двох? — Та глузду, гріх сказать, скупенько у обох. Г. Арт. (О. 1861. III. 101). Глузд остатній потеряла. Котл. Ен. VI. 80. З глу́зду зсу́нутися, з'їхати, скрути́тися, спа́сти. Сойти с ума. Ном. № 6332. Шевч. 300. Глу́зди відби́ти. Лишить рассудка. Ном. № 6333. До глу́зду прийти́. а) Образумиться; б) опомниться. Глу́зду відби́тися. Лишиться ума, рехнуться. *Мн. Глу́зди. Ум, смышленность. Глу́зди забра́ло. Обалдел. Хот. Нік.
Глу́здити, джу, диш, гл. Бить, стегать. Берет довгу запруту і глуздит їх. Драг. 121.
Глуздівно́, нар. = Глузливо. Енею глуздівно сказав. Котл. Ен. VI. 87.
Глу́зи, зів, м. мн. Насмешки. Мкр. Н. 36. Остигло й глузи людськії терпіти. Грин. II. 165. На глу́зи підня́ти. Поднять на смех. Ном. № 12697.
Глу́зик, ка, м. Мелкий известковый дутик, попадающий в гончарное изделие. Вас. 178.
Глузли́вий, а, е. Насмешливый. Вона в мене добра й вірна жінка, тілько дуже жвава, жартлива й глузлива. Котл. МЧ. 471.
Глузли́во, нар. Насмешливо.
Глузовни́к, ка́, м. Насмешник. Парубки глузовники все було з старого шкилюють. Харьк.
Глузовни́ця, ці, ж. Насмешница.
Глузува́ння, ня, с. Издевательство, насмешка. На обличчі в мене сором од докору, глузування. К. Псал. 106.
Глузува́ти, зу́ю, єш, гл. *(з ко́го). Насмехаться, издеваться, поднимать на смех. Матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. Шевч. 67.
Глузюва́тий, а, е. О глине: «неоднородная, комковатая… с мелкими желвачками или журавчиками, дутиками». Вас. 178.
