не аби-який: гортань має добру. Звен. у. Пальчик. Ефр.
Горува́тий, а, е. Гористый, холмистый. Горувате поле. Вх. Лем. 405.
Горува́то, нар. Гористо. Новомоск. у.
Гору́нка, ки, ж. Раст.: а) Brassica Napus L. ЗЮЗО. I. 114; б) Sinapis arvensis L. ЗЮЗО. I. 136.
Горупа́, пи́, ж. = Свирі́па. НВолын. у.
*Горцува́тися, цуюся, єшся, гл. Любоваться. Горцува́тися красо́ю. Любоваться красотой. Чайк.
Горчи́ця, ці, ж. 1) = Гірчи́ця. 2) — польова́. Раст. Lisymbrium Sophia L. ЗЮЗО. I. 136. 3) — лубе́нська. Раст. Brassica Rapa. ЗЮЗО. I. 114.
Го́ршє́, шя́, с. Род плошки из необожженной глины. Шух. I. 284.
Горшкови́й, а́, е́. Горшечный. Глина горшкова. Вас. 177.
Горшкодра́й, дра́я, м. Починяющий горшок, стягивая его проволокой, обыкновенно — бродячий мастер. Фр. Пр. 138.
Горшкола́т, та, м. Починяющий горшки. НВолын. у. См. Горшкодра́й.
Горшколі́п, па, м. = Гонча́рь. Черном.
Го́рщик, ка, м. мн. ч. го́рщики. Горшок. Дощику, дощику! зварю тобі борщику в новенькому горщику. Ном. Ум. Го́рщичок, горщеня́, горщеня́точко.
Горщи́ще, ща, м. Ув. от го́рщик, горщо́к. Рудч. Ск. II. 86.
Горщі́вка, ки, ж. Желтоватая глина, идущая на выделку горшков. Шух. I. 260.
Горщо́к, шка́, м. Горшок. (В косв. падежах: горшка́, горшко́ві и т. д.). Є в горшку молоко, та голова не влізе. Ном. Ум. Горще́чок.
Горща́, ща́ти, с. Горшочек. Щоб я не ходила по селі з горщатком. Чуб. V. 1105. Скида́ти горща́. Ставить сухие банки. Ум. Горща́тко.
Горюва́льник, ка, м. Человек, которому приходится бедствовать, горевать. Ум. Горюва́льничок. Мій таточку, мій горювальничку… Ви наскитались, ви нагорювались. Мил. 186.
Горюва́льниця, ці, ж. Женщина бедстдующая, горюющая. Моя й матінко рідна! Моя й скитальниця, моя й горювальниця. Мил. 195. Ум. Горюва́льничка. Моя й дочко, моя й горювальничко! Мил. 219.
Горюва́ння, ня, с. Горевание, бедствование. Панське кохання — гірке горювання. Ном. № 1199. Мил. 201. Ум. Горюва́ннячко. Чуб. V. 688. Нащо ви покидаєте нас, на яке горюваннячко? Мил. 204.
Горюва́ти, рю́ю, єш, гл. 1) Горевать, печалиться, бедствовать. Горювала я з тобою і без тебе буду. Мет. 103. Та вже ж мені докучило в світі горюючи. Нп. Употребляется возвратная форма безлично: горю́ється. Черниг. Не так живеться, як горюється. Мет. 246. *2) Усердно, упорно работать, сильно трудиться (о бедняках). Працювала-горювала ціле літо, загорювала свиту, і тую вкрали. Крим. Горюють, горюють цілий вік, і ніколи їм нема спочивку. Крим.
Горю́-дуб, горю́-дуба, м. Род игры. Чуб. III. 101. То же, что и горелки. Ив. 55.
Горю́ха, хи, ж. Горемычная. Чаще всего употребляется в выражении: муха-горю́ха. А муха-горюха діжу місить. Чуб. III. 201.
Горю́чий, а, е. 1) Горючий. Ясен — горюче дерево. Миуск. окр. *2) Горящий. Горю́ча піч. Горящая печь. Мені кажи, все одно, що в горючу піч папір кидай. Лепкий.
*Горю́чість, чости, ж. Горючесть. Сл. Нік.
Горю́шний, а, е. Горемычный. Горюшний чоловік отой Тишко: Черк. у. Кобилку зараз припинив, бо страх горюшну заморив. Греб. 376.
Горя́к, ка́, м. Удар мячом вверх в игре в гі́лки. КС. 1887. VI. 460.
Горя́ка, ки, м. и ж. Бедняга. Це тобі, горяко… із дощок труну. Щог. В. 58.
Горя́льня, ні, ж. = Горі́льня. Колись іде Василь до горяльні. Рудч. Ск. I. 78.
Го́ряний, а, е. Гористый, возвышенный. Де буде країна висока, горяна, то… Дещо.
