Всеукраїнської Організації; певне старалися й Житецький та Михальчук із свого боку. І от не минуло й двох місяців, як Стара Громада під тиском ширшої громадської думки змінила свою постанову й пристала, — правда, компромісово, — на пропозицію редактора, підперту думкою експертів. Не бажаючи розпочати справу виборки та додавання нового матеріялу широко й організовано, бо це вимагало нових грошевих витрат, Громада й цю роботу поклала на самого редактора, збільшивши на 1 рік термін для закінчення словника. Грінченко на те погодився. Наслідком цього компромісу були такі «Дополнительные условия» до умови 14 лютого:
- 1) Редактор словаря Б. Д. Гринченко делает добавления новых слов к словарю, заимствуя для этого материял: а) из всех собраний украинских этнографических материалов, когда бы то ни было изданных, а также из тех земских и других изданий, в которых встречаются материалы по народной терминологии; б) из всего напечатанного на украинском языке с Котляревского и по 1870 г. включительно; в) из работ украинских писателей XIX-го века, начавших свою деятельность не позже 1870-го года, хотя бы работы эти появились и после означенного года; г) из украинских словарей; д) из слов, записанных от народа и опубликованных в печати или представленных в рукописях.
- 2) За эту дополнительную работу Б. Д. Гринченко получает дополнительное вознаграждение в размере ста рублей в месяц, считая с 1-го ноября 1903-го года за столько месяцев, сколько он проработает, но не долее, как по 1-е ноября 1904 года, к каковому сроку и должна быть закончена вся работа в таком виде, как указано в условии 14-го февраля 1902-го года, но с предположенными дополнениями.
- 3) Словарь должен быть написан правописанием, указанным в академических правилах о присуждении премии Н. И. Костомарова, но с заменою указанных в п. 2-м букв о̂, и̂ и е̂ буквою і. Киев, 7-го ноября 1902 г.
За редактора «Кіевской Старины» В. Беренштам[1].
Грінченко ще раз, нехай частково, переміг у своєму бажанні дати яко мога кращий словник. Переміг, дивна річ, у боротьбі проти людей, які повинні були бути в тому так само заінтересовані, — цікавий зразок тих обставин, за яких доводилось у нас часом робити громадську роботу…
Думаю, що в безпосередньому зв'язку з цією перемогою стоїть і зречення Науменка від обов'язків, а разом і титула редактора словника. Я не пам'ятаю, чим мотивував він свій учинок, але цілком зрозумілива річ, що крім почуття своєї моральної поразки, він і в роботі своїй був зв'язаний, бо мав рівнятися на зроблену вже й ухвалену від експертів роботу свого співредактора. Психологично Науменкові, який мав свої погляди і звички, свою роками вироблену рутину словарної роботи, свою методу — треба сказати, на практиці досить легковажну і типово дилетантську[2] — було це важко, може навіть
- ↑ Рукою В. Беренштама написано й цілу цю додаткову умову. Але в наших матеріялах зберігся й брульон її, писаний рукою Грінченка, — отже складав її Грінченко.
- ↑ Якось була на Громаді мова про те, як багато часу витрачає на словник Грінченко. «Дивно, — промовив Науменко, — адже я вчора за чаєм зробив мало не цілу літеру». Робота «за чаєм» вразила мене, хоч і як мало тямив я тоді в словарній роботі, але бачив, як працює Грінченко.
