*Зачудо́вання, ння, с. Удивление. «Об'їхати тебе? — спитав і окинув її поглядом повного зачудовання. О. Кобил.
Зачудува́ти, ду́ю, єш, гл. Удивить.
Зачудува́тися, ду́юся, єшся, гл. Удивиться.
За́чужа, нар. Вчуже. Зачужа жаль. Ном. № 2255.
Зачумакува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Начать чумачить. 2) Заработать чумачеством.
Зачуми́ти, млю́, ми́ш, гл. Зачумить, заразить.
Зачумі́ти, мі́ю, єш, гл. Очуметь.
Зачу́млений, а, е. 1) Зараженный чумой. 2) Одуревший. Чіпка стояв як зачумлений. Мир. ХРВ. 236.
*Зачуму́заний, а, е. Чумазый, грязный, неопрятный. Там хати старі, зачумузані — нема охоти й дивитися на них. Крим.
*Зачу́стратися, раюся, єшся, гл. Захиреть, запаршиветь. Екатериносл. г. Сл. Яворн.
Зачу́ти. См. Зачува́ти.
Зачу́ханий, а, е. Беспризорный, оставленный без попечения. Як би прибрати, то й дитина була б гарна, а то нема рідної матері, то й ходить зачухане. Змиев. у.
Зачу́хатися, хаюся, єшся, гл. Зачесаться, начать чесаться вследствие зуда (о действии, но не об ощущении).
Зачухра́ти, ра́ю, єш, гл. 1) О шерсти: растрепать. Зачухрала кужіль, що й прясти важко. 2) Быстро побежать. 3) Засечь (розгами). Улучай, каже, Іродів сину, а не то до смерти зачухраю. Стор. I. 137.
Зачу́чверіти, рію, єш, гл. Зачахнуть, закоряветь. *Геть чисто зачучверіла дитина. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Зачха́ти, ха́ю, єш, гл. Зачихать.
*Зашабарча́ти, чу́, чи́ш, гл. Затрещать, защелкать. Сл. Нік. (Соловейко) не переводячи духу, зашабарчав щось довге, довге. Васильч.
Заша́вкати, каю, єш и зашавкоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. Зашавкать, зашамкать. Св. Л. 303. Зашавкотів старий. Св. Л. 309.
Зашалюва́ти, лю́ю, єш, гл. Обить шалевками.
Зашамота́тися, та́юся, єшся, гл. Засуетиться, зашевелиться. Зашамотались люди. Черк. у.
Зашамоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Зашелестеть, зашуршать. В сінях щось зашамотіло. Мир. Пов. I. 158б. Зашамотіла дітвора. Сим. 193. Вінок той труситься, мов усі квіточки зашамотіли. Г. Барв. 83. Жита зашамотіли. Мир. ХРВ. 64.
*Зашамото́шитися, шуся, шишся, гл. = зашамота́тися. Сл. Яворн.
Зашари́тися, рю́ся, ри́шся, гл. Зардеться, зарумяниться, закраснеться. Енея очі запалали, уста од гніву задріжали, ввесь зашаривсь мов жар в печі. Котл. Ен. VI. 89.
Заша́рпати, паю, єш, гл. 1) Приняться рвать, терзать, *задергать. *Зашарпав кобилку віжками. Тобіл. «Март. Бор.». *2) Сбить с толку дергая. Засмикали, зашарпали мене, і я сам не знаю, як опинився в шинку. Липов. у., с. Ситківці. Ефр.
Зашаруді́ти, джу́, ди́ш, гл. Зашелестеть, зашуршать. Аф. Зашаруділа миша.
Зашастува́ти, ту́ю, єш, гл. На дворі тихо все було… ніщо нігде не зашастує, осика листом не жартує. Греб. 335.
Зашати́рити, рю, риш, гл. Замотать. Він у мене гроші зашатирив.
Зашахра́тися, ра́юся, єшся, гл. Замотаться. Припливло мені у думку: еге, був він багатир над усе село, одже зашахрався: де млини, де воли, де коні, де яка худоба, де що було, усе геть чисто поцінували. Васильк. у.
Зашварґота́ти, ґочу́, чеш, гл. 1) О евреях и пр.: заговорить быстро. 2) Зашелестеть, зашуршать. Як жбурнув книжкою під поріг, аж листки зашварґотали. Св. Л. 230.
Зашве́ндяти, дяю, єш, гл. 1) Заходить. 2) Загрязнить ходивши.
*Зашви́ндятися, яюся, єшся, гл. Засуетиться, замотаться, захлопотаться. Завтра вичищу курник, а то зашвиндяєшся, зашвиндяєшся та й забудеш. Крим.
Зашелесті́ти, щу́, сти́ш, гл. Зашелестеть, зашуметь. Коли щось зашелестіло: рипнули двері, увійшла наша Одарка. МВ. I. 71. Важко зітхнув, аж листя зашелестіло. Стор. I. 107.
