уклон. 2) Извращение. Розумо́ве —. Умственное извращение. Сексуа́льне —. Половое извращение.
*Збо́чистий, а, е. Наклонный, покатый. Сл. Нік.
Збо́чи́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Уклониться в сторону. Павлогр. у. Козак бачив (дівчину край долини), конем збочив. Гол. I. 120. 2) Покривить душою, сделать несправедливость. Змиев. у.
Збочи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Лечь на бок, прилечь. Я не сплю, а так збочився, бо нема що робити. Канев. у.
Збоя́тися, збою́ся, збоїшся, гл. Убояться, испугаться. Не лякайте, бо не збоюсь. Грин. II. 307. Як п'ян, то копитан; а як проспався, то й свині збоявся. Ном. № 11484.
Збрата́тися, та́юся, єшся, гл. Сдружиться.
Збрені́ти, ню́, ни́ш, гл. = Забрені́ти. На городі маківка збреніла. Гринч. III. 236.
Збре́склий, а, е. О молоке: начинающий киснуть. Вх. Лем. 418.
*Збре́скнути, ну, неш, гл. Скиснуть, сделаться несвежим. Желех.
Збрести́, ду́, де́ш, гл. Сбрести, уйти. Скотина збреде з дому. Чуб. I. 48.
Збреха́ти, шу́, шеш, гл. Солгать, соврать. Чи справді так було, чи може хто збрехав. Гліб. 217.
Збри́днути, ну, неш, гл. Опротиветь. Желех.
Збри́зкати, каю, єш, гл. Побрызгать.
Збри́знути, ну, неш, гл. Брызнуть, побрызгать. Дощик збризнув тільки раз. О. 1862. VI. 45.
Зброди́ти, джу, диш, гл. 1) Выбродить, исходить. 2) Запачкать следами, оставить следы на чем; истоптать, вытоптать. Буду закривати милого слідочок, щоби пташки не збродили. Чуб. V. 212. Худоба збродила луку. Вх. Лем. 418.
Збро́їти, ро́ю, їш, гл. Вооружать. Желех.
Збро́їтися, ро́юся, їшся, гл. Вооружаться. Желех.
Збро́їця, ці, ж. = Збро́я. Гол. IV. 55.
Збро́йний, а, е. Вооруженный. Чи в мене військо не збройне? Макс. (1849), 90. *— на́пад. Вооруженное нападение.
Збройни́ця, ці, ж. Арсенал, оружейная палата. Желех.
Збро́йно, нар. С оружием. Як виїдеш збройно гряничить гряниці. К. Досв. 151.
*Збройо́вня, ні, ж. = Збройни́ця. М. Левиц.
Збро́я, ро́ї, ж. Оружие. То старшая сестра коника виводить, а середульша зброю виносить. Макс. (1849), 7. Хто не має зброї, най не йде в бої. Ном. № 4208.
*Зброя́р, ра́, м. Оружейник, оружейный мастер. Сл. Нік.
Збруди́ти, джу́, диш, гл. Загрязнить, запачкать. А він мені рантух-полу кров'ю да збрудив. Федьк. II. 71.
*Збрудни́ти, дню́, ни́ш, гл. = Збруди́ти. Сл. Нік.
Збрудні́ти, ні́ю, єш, гл. Загрязниться.
Збру́я, ру́ї, ж. Сбруя. Постав коня у станочку, повісь збрую на кілочку, а сам іди у нову світлочку. Лавр. 64.
Збря́зкнути, ну, неш, гл. Скиснуть (о молоке). Як через ніч постоє (молоко), то збрязкне. Каменец. у.
Збува́ння, ня, с. Сбывание, продажа.
Збува́ти, ва́ю, єш, сов. в. збу́ти, збу́ду, деш, гл. 1) Сбывать, сбыть. Важко нам убогим своє добро збувати. МВ. II. 7. 2) Избавляться, избавиться от чего. Не збуду смутку, а ні вдень, ні вночі. Чуб. V. 358. 3) Не збува́ти. Всегда быть, всегда находиться, иметься. Чг. 27. Що нагаєчка, що дротяночка, із колочка не збуває. Чуб. V. 220. А в жінок не збуває до розмови: то дівування згадають, то се, то те, то про лиху долю не наговоряться. Св. Л. 5. Сьому не збувало на сльози. Св. Л. 110. На ро́зум не збува́ти (кому́). Быть умным. Людина добра і на розум йому не збувало. Св. Л. 129.
Збува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. збу́тися, дуся, дешся, гл. 1) Избавляться, избавиться. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Ном. № 2171. Збувся тато клопоту: жито змолотив і гроші пропив. Ном. № 10826. 2) Сбываться, сбыться, исполняться, испол-
