Злобува́ти, бу́ю, єш, гл. Злобствовать. Черк. у.
*Зловжива́ння, ня, с. Злоупотребление. Сл. Нік.
*Зловжива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зловжи́ти, жию́, жиє́ш, гл. Злоупотреблять, злоупотребить. Сл. Нік.
Зловжи́ток, тку, м. Злоупотребление. Башт. 39.
Злови́ти, влю́, виш, гл. Поймать. Зловив зайця за хвіст. Ном. № 1800. Та зловили Морозенка, рученьки зв'язали. Нп. Ходімо, я зловлю гусочку. Рудч. Ск. I. 23. *Злови́ти з лице́м. Поймать с поличным.
Злови́тися, влю́ся, вишся, гл. Пойматься.
Злові́стний, а, е. Зловещий. Желех.
Зловіщува́тий, а, е = Злові́стний. Се справді страшний, зловіщуватий ворог. К. Кр. 38.
*Зло́влення, ня, с. Поимка (результат). Сл. Нік.
*Зловоро́жий, а, е. Враждебный, зловредный. Яка-будь зловорожа душа лиходійна візьме та й підпалить тобі стодолу. Кон. I. 119.
*Зловті́шний, а, е. Злорадный. Сл. Нік.
Зло́ги, гів, м., мн. 1) Роды. Балт. у. 2) Сиді́ти на зло́гах. Сидеть подпершись локтями. Черк. у.
Злода́рний, а, е. Нечестивый, безбожный. Син злода́рний — о сыне, выгнавшем мать. Гол. III. 197.
Злодіє́нко, ка, м. Сын вора. О. 1861. IV. 156.
Зло́дій, дія, м. 1) Вор. Казали їй руки ізв'язати; посадили між злодіями, між убійниками, молоду та добру. МВ. II. 193. Не так лютує голий злодій, коли не має що украсть, як наш латин тут розгнівився. Котл. Ен. IV. 48. Хто перелазить в кошару, той злодій. Не піймавши, не кажи злодій. Посл. 2) Раст. = Гре́чка ди́ка. Вх. Пч. I. 9. 3) Нас. короед, Bostrychus. Вх. Пч. I. 5. Ув. Злодія́ка, злодю́га.
Зло́дійка, ки, ж. Воровка.
*Злоді́йкувати, кую, єш, гл. = Злодія́чити. Злодійкувати почала все за-для його. Дн. Чайка.
Злоді́йкува́тий, а, е. Вороватый.
I. Зло́ді́йство, ва, с. Воровство. Коли не злодійство, то разбійство в нашім селі. НВолын. у.
*II. Злоді́йство, ва, с. Воровской люд. воряги. Живе в тім селі саме злодійство: хто — злодій, хто — переводник. Крим.
Зло́ді́йствувати, вую, єш, гл. Писарь… п'янствує, розбишує і, стидно добрим людям казати, злодійствує. Цыссь, Сват. 97.
Зло́ді́йський, а, е. Воровской. Постава свята, а сумління злодійське. Ном. № 178. Злодійські гроші. НВол. у.
*Злодійчу́к, ка́, м. Воришка. Очі бігають, як у злодійчука. С. Васильч.
*Злодіюва́ти, діюю, єш, гл. = Злодія́чити. Сл. Яворн.
Злодія́ка, ки, м. Большой вор. Злодіяка такий, що ні з чим не розминеться. Кв. I. 233. Поночі блукає злодіяка. К. Іов. 53. Ум. Злодія́чка. Воришка. Мир. ХРВ. 119. Якийсь лихий злодіячка. Мир. ХРВ. 202.
Злодія́чити, чу, чиш, гл. Воровать, заниматься воровством.
Злодія́чка, ки, м. Ум. от злодія́ка.
Злодю́га, ги, м. = Злодія́ка. Один злодюга крав. Гліб. 81. Ум. Злодю́жка. Злодюжка був на все село. Драг. 66. Не був злодієм, а злодюжкою був. Г. Барв. 313.
*Зло́жений, а, е. Сложенный. — ру́ки. Скрещенные руки. Стояла перед ним з руками зложеними на лоні. Лепкий.
Зложи́ти, жу́, жиш, гл. = Скла́сти. Зов'ю я віночка й а в штирі грядочки, зложу на головку. Чуб. III. 121. Аж його гречка стоїть у стіжку зложена. Рудч. Ск. II. 208. Ру́ки зложи́ти. Умереть. Г. Барв. 95. Ручки зложу, очки сплющу та ще слово скажу. Чуб. V. 232. Несла́ву зложи́ти на ко́го. Обесславить. На мене неславу зложили. Гол. IV. 459. Кожу́х зложи́ти. Сшить шубу. Нічим гаразд заплатить кравцям, щоб там свитину або кожух зложили. Сим. 199. *Зложи́ти же́ртву. Принести жертву. Гості приходили в монастир зложити жертви на славу божу. Лепкий.
Зложи́тися, жу́ся, жишся, гл. = Скла́стися. Зложімося, пане брате, на сто злотих битих. Гол. I. 189.
