Знання́, ня́, с. Знание. Левиц. Пов. 266.
Знаро́к, ку, м. 1) Умысел. 2) Случай. Як на той знарок і в шинку на сей час нікого не лучилось. Дорош., На Укр. 8.
Знаро́шне, нар. Нарочно, умышленно. Він дав мені знарошне серце мляве, знарошне він лякає мене страхом. К. Іов. 52. Не знарошне він занедбав Квітчин способ малювання наших селян. Хата. X.
Знаря́ддя, дя, с. Орудие. І господь його ізбавить од ловецького знаряддя. К. Псал. 212. Котляревський… був тільки знаряддям українського світогляду. К. ХП. 123.
Знаряжа́ти, жа́ю, єш, сов. в. знаряди́ти, джу́, диш, гл. Снаряжать, снарядить. У наряді доброго коня купувала, мене молодого в поход знаряжала. Макс. (1849), 83.
Знаско́ка, нар. Наскочивши, налетом.
Зна́ти, зна́ю, єш, гл. 1) Знать. Хто ж в світі знає, що біг гадає! Ном. № 29. Знаю тебе, хто єси. Єв. Мр. I. 24. Десь ви не знаєте любощів ізроду. Мет. 93. *2) Сознавать. А він аж остовпів коло їх і не знає нічого, — так злякавсь. Крим. *3) — від чо́го. Знать ведовское средство против чего-н. Це такий дід, що од усього знає. Коли вночі ходить опир, то є такі діди та баби, що й од цього знають. Крим. 4) Видно, заметно. Знати, Марусю, знати, в которій вона хаті. Мет. 234. З ким стояла, говорила — підківоньки знати. Чуб. III. 112. Знати милу по личеньку, що не спала всю ніченьку. Лавр. 115. *Зна́ти па́на по халя́вах. Перенос.: Видно птицу по полету. Сл. Нік. 5) Видно. Знать не дуже добачали старі очі. Левиц. I. 2. 6) С отрицанием. Неизвестно. Не знати, щоб то значило. О. 1862. VI. 96. Не знать, де ділось. ЗОЮР. II. 34. Чоловік не знать куди і подавсь. Стор. МПр. 59. Не знать по якому говорять. Се я не знать чого злякалася. Г. Барв. 195. Последнее выражение имеет также значение: пустяка испугалась. Выражения не зна́ти що (чого́, чому́ и пр.), не зна́ти за що — значат не только неизвестно что, за что, но также имеют смысл: ничтожная вещь, маловажная причина, пустяк, из-за пустяка. Чого тобі смутитись не знать чим? МВ. (О. 1862. III. 63). Бідкається не знать чим. Ном. № 13685. Не знать за що зазмагались. 7) Знай. Будто, как-будто. Стара верба похилилась над ним, знай та ненька рідна над своїми діточками. Федьк. Пов.
Зна́тий, а, е. Видный, заметный. Знаті були міщане раз уже з того, що не носили шабель, — тілько ніж коло пояса: одні пани да козаки ходили при шаблях. К. ЧР. 63.
Зна́тися, зна́юся, єшся, гл. 1) Знаться, водить знакомство, *быть в близких отношениях. Бодай ніхто не діждав з багатими знаться. Ном. № 1416. Розійшлися, мов не знались. Шевч. 483. Прощайте! Дай, боже, знаться! Г. Барв. 43. 2) — на чому́. Смыслить в чем, знать толк в чем, иметь в чем-либо познания. Теля не знається на пирогах. Ном. № 6510. Знався на пасіці добре. Сим. 202.
Зна́тний, а, е. Заметный.
Зна́тни́к, ка, м. Знахарь, колдун. Мнж. 72. Сей Бондарь знатник великий був. О. 1862. V. 102.
Зна́тни́ця, ці, ж. Знахарка, колдунья. Занедужала Пилипиха. Покликали ми до неї усіх знатниць і лікарок. МВ. II. 178.
Зна́тно, нар. Заметно, видно. Сієї тички не знатно буде, бо билка тонка, не видно буде здалеку. Павлогр. у. (Залюбовск.).
*Знато́чний, я, е. Значительный, видный, представительный, именитый. Желех.
Знаття́, тя́, с. 1) Знание. Бува там, у громаді, якесь знаття потайне, що прочуває непевну правду доразу. МВ. (О. 1862. I. 96). Коли́ б, як би знаття́. Если-бы было известно. Як би знаття, що в кума пиття, то б і дітей забрав. Ном. № 5407. *2) Опыт. Буде знаття, та не буде вороття. Сл. Нік.
Знату́рити, рю, риш, гл. Сноровить. Знатурив коня. НВолын. у.
Знату́ритися, рюся, ришся, гл. Сноровиться. Знатуривсь кінь. НВолынск. у.
