вона… з очкура не зрине. Драг. 73. Колесо зірнуло. Гринч. Кінь з недоуздка зірнув. Харьк. г.
Зри́нутися, нуся, нешся, гл. Хлынуть. Зринулася водиця з Дунаю, з Дунаю тихого, бережку крутого. Мет. 294.
*Зрихто́вувати, вую, єш, сов. в. зрихтува́ти, ту́ю, єш, гл. Наладить, направить. Сл. Нік.
Зришто́вувати, вую, єш, сов. в. зриштува́ти, ту́ю, єш, гл. Сооружать, соорудить. От, зриштували байдаки. Рудч. Ск. II. 28.
*Зри́ще, ща, с. Зрелише, позорище. В кайдани туго окують, в село на зрище приведуть. Шевч. «Осії».
Зрі́вка, ки, ж. = Здрі́нка. Вх. Уг. 242.
Зрі́вна, нар. 1) Ровно. 2) Поровну. Зрівна, дружбоньку, зрівна, край коровай здрібна. Гол. IV. 329.
Зрівнова́жити, жу, жиш, гл. Уравновесить. К. ЦН. 185.
Зрі́внювати, нюю, єш, сов. в. зрівня́ти, ня́ю, єш, гл. 1) Сравнивать, сравнять. Зрівняв землю, покрив дерном. Шевч. 204. І з землею зрівняють тебе. Єв. Л. XIX. 44. Смерть усіх зрівняє. Харьк. *2) Сравнивать, сравнить. Сл. Нік.
Зрі́внюватися, нююся, єшся, сов. в. зрівня́тися, ня́юся, єшся, гл. Сравниться, сравняться. Турчин у воду покотивсь, вода зрівнялась. Мл. л. сб. 87. 2) Поровняться. Скоро зрівнявсь із ними, зараз поздоровкавсь із тим братом Якимом. Рудч. Ск. I. 206.
Зрі́дка, нар. Редко, не часто, не густо. Ох і гаю мій, гаю, розсаджений зрідка. Чуб. V. 647.
Зрі́дно, нар. Урожайно. Дай тобі, боже, щоб у полі зрідно, щоб у полі зрідно, а у дворі плідно. Чуб. III. 365.
*Зріз, за, м. = Зрі́зок.
Зрі́зати. См. Зрі́зувати.
Зрі́зна, нар. Отдельно.
*Зрізни́й, а́, е́. Срезной. Сл. Дубр.
Зрізни́тися, ню́ся, нишся, гл. Отделиться, разделиться.
Зрі́зок, зка, м. 1) Обрезок. НВолынск. у. 2) Срез, перерез.
Зрі́зувати, зую, єш, сов. в. зрі́зати, зрі́жу, жеш, гл. Срезывать, срезать. Їх зрізують, як спілий колос в полі. К. Іов. 54. Зріжу голову, вийму серце. Ном., стр. 303, № 473.
*Зрі́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. зрі́затися, жуся, жешся, гл. 1) Срезывать, быть срезанным. 2) Схватиться на словах, горячо заспорить. Сл. Яворн. 3) Состязаться. Сл. Яворн.
Зріка́тися, ка́юся, єшся, гл. = Зрека́тися.
Зрі́лко, ка, с. = Здрі́нка. Вх. Лем. 421.
Зрі́нка, ки, ж. и зрі́нко, ка, с. = Здрі́нка. Вх. Лем. 421.
Зріст, зро́сту, м. 1) Рост. Сама красна, чепурная, хорошого зросту. Мл. л. сб. 203. На зріст. Ростом. Ши́ти на зріст. Шить так, чтобы пошитое годилось и тогда, когда выростет тот, для кого шито. 2) Возраст. З малих літ до великого зросту кохала, годувала. ЗОЮР. I. 19. 3) Проросшее зерно, снопы.
Зрість, зро́сти, ж. Знак от сростания на стволе дерева разрубленного места. НВолынск. у.
I. Зрі́ти, зрі́ю, єш, гл. 1) Зреть, созревать. Пшениця зріє на ниві. Стор. I. 128. І вітер не віє, сонце не гріє, калина не зріє. Мет. 134. 2) Выростать, делаться взрослым. Ти на літі і Ярина зріє. Шевч. 245.
II. Зрі́ти, зрю, зриш, гл. Видеть. Мусить всяк чоловік зріти, що недовго тут жити. Чуб. III. 19.
Зроб, зро́бу, м. 1) Совершение, исполнение работы. Довести́ до зро́бу. Исполнить, сделать. Тоді аж зароблять вони велике спасибі, як доведуть до зробу, до пуття тую роботу. Васильк. у. Прийня́тися до зро́бу. Приняться за дело, за исполнение работы. Як приймуться до зробу, у той час оддамо гроші. Васильк. у.
Зроби́ти, блю́, биш, гл. 1) Сделать, произвести. Хата, 164. Зроби, милий, золоті удила, щоб я твого коня до води водила. Мет. 112. Гуси зробили великий крик. Гринч. II. 239. — своїм бо́гом. По-своему. Не куди й дів ті гроші, а купив дзвін; та вже й тим скривдив громаду, що зробив своїм богом. Св. Л. 287. 2) Повредить кому колдовством. Чоловік з голоду сохне, а
