тілько неживий. Набрала вона живущої води, дала йому в рот, — він і ожив. ЗОЮР. II. 56. См. Цілю́щий.
Зціля́ти, ля́ю, єш, сов. в. зціли́ти, лю́, лиш, гл. 1) Делать, сделать целым, соединить в одно целое. Черк. у. НВол. у. Ти розбила, а я зцілю. Гринч. 2) Исцелять, исцелить. Мали силу зціляти недуги. Єв. Мр. III. 15.
Зціля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. зціли́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Соединяться в одно целое; срастаться, срастись. Взяв ту воду, помазав нею шматки царенка, — вони й зцілились. Рудч. Ск. I. 128. 2) Исцеляться, исцелиться. Почула вона в тілі, що зцілилась від недуги. Єв. Мр. V. 29.
Зці́піти, пію, єш, гл. Оцепенеть, одеревенеть. Зціп мов пень. Млак. 84.
Зці́плювати, плюю, єш, сов. в. зці́пити, плю, пиш, гл. — зу́би, ру́ку. Стискивать, стиснуть, сжимать, сжать.
Зцу́плювати, плюю, єш, сов. в. зцу́пити, плю, пиш, гл. Стаскивать, стащить, стянуть. Зцупити з печі. Г.-Арт. (О. 1861. III. 111).
Зцура́тися, ра́юся, єшся, гл. = Відцура́тися. Зцуралась роду як чуми. Мкр. Г. 46.
Зцяцькува́ти, ку́ю, єш, гл. Украсить, — напр., украсить орнаментировкой. Лушні мережані, колеса штучно повиточувані, ярма зцяцьковані, як на відданню у дівки сорочка. Г. Барв. 137.
Зча́лити, лю, лиш, гл. Соединить, связать. Харьк. у.
*Зчамрі́лий, а, е. Ошеломленный. Н.-Левиц.
*Зчамрі́ти, рі́ю, єш, гл. Быть ошеломленным, одуреть. Умань.
Зчаро́вувати, вую, єш, сов. в. зчарува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Околдовывать, околдовать. Треба брата зчарувати. Гол. I. 207. Вона ж мене зчарувала. Рудан. I. 18. *2) Изводить, извести колдовством. Сл. Нік. *Зчарувала-сь брата свого, зчаруєш і мене молодого. Хот. Нік.
Зча́ста, нар. Часто. Щоб ти в мене, донько, зчаста не бувала. Гол. I. 195.
*Зча́хнути, ну, неш, гл. Остыть, простыть. Хай трохи піч зчахне. Катер. Вержб.
Зчеза́ти, за́ю, єш, сов. в. зче́знути, ну, неш, гл. Исчезать, исчезнуть. Марко повернув у гущиню і зчез за кущами. Стор. МПр. 125.
Зчепури́ти, рю́, ри́ш, гл. Убрать красиво, украсить. Обмазали хату, зчепурили так, як молоду. Г. Барв. 249.
Зчервоні́ти, ні́ю, єш, гл. Покраснеть. Що слово Улита промовить, так і зчервоніє. Г. Барв. 217. Як літнім ранком зчервоніють хмари над сонечком, що весело встає. К. Дз. 214.
*Зче́ркувати, кую, єш, сов. в. зчеркну́ти, ну́, не́ш, гл. Вычеркивать, вычеркнуть, зачеркивать, зачеркнуть. Харьк. г. Сл. Яворн.
Зчиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зчини́ти, ню́, ниш, гл. Делать, сделать, производить, произвести, совершать, совершить. Всіх козаків поїла, кормила, по Івасю Вдовиченку похорон і весілля зчинила. Мет. 424. — бу́чу. Поднять шум.
Зчиня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. зчини́тися, ню́ся, нишся, гл. Происходить, произойти, совершиться, подняться.
Зчи́стити. См. Зчища́ти.
Зчи́сток, тка, м. Послед у родившей коровы. Як корова отелиться, озьми зчисток, закопай. Мнж. 156.
Зчища́ти, ща́ю, єш, сов. в. зчи́стити, зчи́щу, стиш, гл. Счищать, счистить.
Зчі́плювати, люю, єш, сов. в. зчепи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Сцеплять, сцепить. 2) — ру́ку з руко́ю. Взяться за руки. Ручку з ручкою зчепивши, йшли із церкви молодії. Мкр. Н. 37.
Зчі́плюватися, лююся, єшся, сов. в. зчепи́тися, плю́ся, пишся, гл. Сцепляться, сцепиться.
Зчі́сувати, сую, єш, сов. в. зчеса́ти, зчешу́, шеш, гл. 1) Расчесывать, расчесать. Іди, сину, додомоньку, змию, зчешу тобі головоньку. Чуб. V. 937. 2) Срубить. Нема вже шаблі, що не одну татарську голову зчесала. Стор. I. 15. *3) Только сов. в. высечь. Сл. Яворн.
Зчорні́ти, ні́ю, єш, гл. Почернеть. Зчорнів я, змарнів я, по полю ходячи. Гол. I. 247.
Зчо́хом, нар. С избытком.
