Сторінка:Сон князя Святослава. Драма-казка у 5 діях. Зі вступом і примітками Петра Ол. Коструби. Львів, 1929.pdf/37

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

А е у вас якийсь закон, якісь Товариські вузли? Овлур. Це, звісно, є! Весь наш закон — присяга на мій меч. Присяга, що до смерти вірний будеш Мейі і всьому товариству, що Ні люті муки ані смерть тебе До зради не наклонять,, що мої Всі накази сповнятимеш послушно. На це мені ти мусиш присягти. К н я з ь . А якби не хотів? Овлур. То ти мій ворог І мусиш згинуть, як втекти не зможеш.

Князь ( звіАь на цідить.) Значить — — Ові лур. Вагуєшся, як бачу. Князь. Звісно. Присяга, бачиш ти, страшнеє діло, А чоловік, хоч і ізгой, та все-ж Оце ступає на нову дорогу. Страшна дорога ! Людська кров, пожарщ Грабовання, і сльози... Овлур. Га, коли Боїшся... Князь. Стій! Минуло вже! Нехай І так! Присягну. Овлур. Т а к і слід! Не бійсь! Така сам!а присяга вяже також Мене. І я для товариства все Віддать готов в потребі, й тільки те: Приказувать повинен, що для всіх Вважаю добрим, або що всі ви Прирадите. Не бійся! Хоч ізгої, Ми між собою чесні всі. Та впрочім Побачиш сам! Князь. Досить! Коли вже раз Пустився я на цю дорогу, друже, То годі вже вертать. Давай свій меч!

О в ру,р (виймає з піхви* меч, князь доторка­ ється його пальцями. Овлур проводить при­ сягу, котру князь повторяє.) Клянуся Богом і оцим мечем, Що буду вірно я служить Овлуру І товариству, без вагання все Сповнятиму, що лиш мені прикажуть, І жадні муки ані жадні знади Мене не склонять до невіри й зради. (Х овж меч.) Ну, так тепер ти наш! Тепер ти брат мій!

(Обіймає його.) Скажи, як звать тебе? Ну мусиш конче Своє імя правдиве виявлять. К н я з ь . Як так, хай буду я для вас Ставур. О в л у р . Нехай і так! Князь. А що-ж, ватажку, нині У вас вже рішено, куди іти І що робить? Овлур. Нічого ми на нині Не думали. Там кілька моїх хлопців Сидить Цід мостом, — прочі розійшлись По селах. Князь. І чого-яі під мостом їм Сидіти? Овлур. Бачиш, тут цим шляхом нині Якісь їздці невідомі спішать То вроздріб, то купками. Всі оружні, На добрих конях. Князь. І куди прямують? О в л у р . До Київа. Князь. А ти-ж не міг пізнати, Чи з княжої вони дружини може, Чи деякі чужі. Овлур. Здаєсь, чужі. Та здалека пізнати годі. Князь. Диво!