Цю сторінку схвалено
ВСТУП
»Сон князя Святослава« друковано 1895 року у львівському журналі »Життя і Слово« (том III. ст. 21—45 і 182—215), що його видавав сам Франко. Того-ж таки року видала драму редакція осібною книжкою — як 3 вип. нової серії Літер.-наукової Бібліотеки.
Як не ціла драма то хоч перші два акти були готові вже в 1894 р.: 1. січня 1895 писав Франко до М. Драгоманова, що дає їх у першу книжку журналу на той рік. Докінчення мало піти у другу.
В основу твору поклав Іван Франко один епізод із лєґендарних пригод Карла Великого, про які розказується в середновічній німецькій поемі »Karlmeinet«[1].
Зміст цього розділу старонімецької епопеї, що цікавить нас із огляду на ґенезу Франкової драми, такий:
- ↑ Ця поема зложена з циклю т. зв. мандрівних оповідань, що розказуючи про подібні, часто чудесні й неприродні, пригоди й ситуації переходять із одного краю в другий прикладаються до всяких визначних історичних чи лєґендарних осіб. Героями цього циклю, знаного майже в усіх европейських народів, виступають у Греків і південних Славян Константин В. або його батько, лєґендарний засновник Царгорода, — у Німців Карло Великий. В українській устній словесности в цих оповіданнях виступає або безіменний „Король“, що може також первісно означав Карла Великого, або вони прикладаються до инших героїв народних, прим. до Семена Палія чи Олекси Довбуша.
