Іван Матвієв из Киіва, що втік из Николаєвського острога на Печерські; зробивши дірку в стіні, спустився в іюиі 1857 року, і я ще в Киіві дивився на ту дірку. Він був чиновником в губернаторській канцеляріі в Киіві і зарізав ієромонаха Михайловського мапастиря, піймавши його на гарячім учинку з своєю дівчиною. І ще других чимало из Украіни в тий час мешкало в Александріі. Ми зробили міцне братерство. В міністерстві внутрішніх діл і в святіщім Синоді лежить папір, написаний консулом Лаговським, що я тримав в Александріі „корчму з дівчатами“. З першоі ночі до остатноі я жив у дворі Sir Samuel Baker.
Перезімував я в Александріі, — бо моє здорове було дуже слабе, — і укріпився, а весною одібрав лист од моіх другів из Атен, що добрий час для мене йіхати туди: россіяне не зачеплять мене, бо греки мене зроблять гражданином Атенським.
Апріля 23 я вийіхав из Александріі до Атен. Архієпископ грецький Амфилохій дав мині лист, що все життє моє в Александріі було перед його очима, і він свідком мого поведення там. Я шаную той лист. По дорозі я вступив на виспу Патмос, помолитися в киновіі св. Івана Богослова, і прийіхав до Атен мая 1, 1863 року. На моє щастє, в Атенах, на місто посланника А. П. Озерова, котрого князь Горчаков перевів в Швейцарію, був посланником граф Блудов, котрий в мій час в Лондоні був першим секретарем при посольстві. Він знав моє поведеннє в Лондоні.
Други моі греки офірували мині шановне місце діяльності Трудового приімщика тури-
