нема попа, і без попа можно обійтись, — кажуть Алеути. Вони пливуть на два-три тижні, і скільки придбають: бобрів або риби, продають і рівно розділяють прихід. Стільки кождому: старому, слабому і малому; стільки на школи, на церків, на шпиталь, стільки в С. Петербург на міссіі. Добродію Вилліямсу показалось чудно, для чого ці 3.325 долярів посилати в Россію на міссіі, лучче збудувати гарний шпиталь.
„Хоч кол на головѣ теши, а хохол всегда хохол“, — москалі говорять. При цему і я, як хохол, все таки скажу, що москалі[1] якийсь навіжений скот, вони ще не люде, — далеко од людей.
В 1886 року, епископ все-россійськоі держави Владимір представ в Сітці перед губернатором A. П. Свінефордом і розкрикався, по російському звичаю: „як не будуть наші попи в американських школах учити Алясканців православному катехизісу, я не позволю нашим дітям ходити до школи!“ Губернатор, як раціональний чоловік, одповідує по розумному епископу: „по констітуціі, в наших школах не учать ніякоі віри катехизісу, а тільки ділу аритметики, географіі, исторіі і проч.“ Епископ Владимір накричав і остався в дурнях. А поліція гонить дітей в американські школи.
Ще роскажу Вам ідну річ. В Алясці тепер чимало всяких фабрик, а особливо рибних. Господарі не люблять праздників (лінивства
- ↑ Тут очевидно є на думці москалі-урядники. — М. П.
