коммерція буде йти из Сан-Франціско по всім виспам Аляски, из цеі великоі митрополіі. І всі новини для часописі, що потрібно в Алясці народу, будуть приходити в Сан-Франціско.
Вперше я думав поставити мою друкарню на виспі Сітці; ба я бачив, що буду в неволі воєнноі управи, де стояла главна кватира генеральска; що генерал скаже, я повинен друкувати. Опісля я думав поселитися на річці Нушагак, на материку Аляски, де я мав доброго і міцного друга Стефана Ушпна; ба я бачив, що через рік не буду знати, що робицця на виспах і в других місцях Аляски, і зроблюся простим поселенцем, без всякоі пригоди для других людей. Я чимало изучував Нушагак і писав про це місце; і все таки рад, що Моравські брати в Пенсільваніі поставили там міссію, прозвали Витлеєм і збудували коштову школу. Бо Нушагак місце дуже гарне.
Чого я бажаю, я часто одповідував в моім виданні: що б из слобід наших крівних, зоставшихся в Алясці, бачити вільних і заможних обивателів в ці великі Республіці і щоб з часом Руссо-Американці мали рух на волю невільників в Сібірі. В моі російські половині Свобода я друкував Констітуцію Соєдиненних Спілок, щоб читачі по-россійски в Алясці знали, що народ управляє собою, а не царь.
З початку воєнна управа в Алясці офіровала мині субсідію в 50 долярів за кождий номер, що б я танцював по іх дудці, і платили скільки номерів. Ба знавши, що воєнна управа тихим народом не є по конституціі, я проповідував гражданську управу в Алясці, і солдатщина одняла од мене запомогу.
