Сторінка:Співомовки (1921).djvu/17

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
 —  15  — 


Але баба обернулась:
— Не судіте, люде!
Ніхто того не відає,
Де по смерти буде…
 Чи у небі, чи у пеклі
 Скажуть вікувати;
 Треба всюди, добрі люде,
 Приятеля мати.

18. IV. 1858



9. Окуляри.

Розходив ся мужичок,
Аж ґвалт дякувати.
Та їдна йому біда,
Не вміє читати.
 До граматки б? та куди!
 Не того він хоче:
 Він гадає чим другим
 Просвітити очи.

„Не вміє-ж так старий дяк
Стрічки розібрати,
Окуляри ж як візьме —
То куди читати!
 Оттак і я заведу
 Кондаки й тропарі,
 Тілько піду та куплю
 Такі окуляри!“

Пішов мужик до крамниць;
Ріжні вибирає…
Що на очи накладе, —
То все не читає.