І „цицели“ аж до пят, Пейсики нівроку! Стоїть, дивить ся собі На школу високу. А на школі горобців До стилої мами. Тік і вють ся понад дах Цілими мірками. Задивилось Жиденя… Аж рабін лучив ся: „А куди, — питає, — так, Хасю, задивив ся?“ — „Я дивлю ся, — каже той, — На той бідний птиця, Де то дінеть ся воно, Як школа спалить ся?“ II. 1859.
„Чого, Жидку, так збілів? Що з тобою сталось?“ — „Ах! за мною серез став Аж сто вовків гналось!“ — „Бог з тобою!.. сто вовків? Та б село почуло!“ — „Та воно пак і не сто, А пятьдесять було!“
