Перейти до вмісту

Сторінка:Співомовки (1921).djvu/39

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 —  37  — 

І „цицели“ аж до пят,
Пейсики нівроку!
Стоїть, дивить ся собі
На школу високу.

А на школі горобців
До стилої мами.
Тік і вють ся понад дах
Цілими мірками.

Задивилось Жиденя…
Аж рабін лучив ся:
„А куди, — питає, — так,
Хасю, задивив ся?“

— „Я дивлю ся, — каже той, —
На той бідний птиця,
Де то дінеть ся воно,
Як школа спалить ся?“

II. 1859.



28. Вовки.

„Чого, Жидку, так збілів?
Що з тобою сталось?“
— „Ах! за мною серез став
Аж сто вовків гналось!“

— „Бог з тобою!.. сто вовків?
Та б село почуло!“
— „Та воно пак і не сто,
А пятьдесять було!“