Цю сторінку схвалено
— 37 —
І „цицели“ аж до пят,
Пейсики нівроку!
Стоїть, дивить ся собі
На школу високу.
А на школі горобців
До стилої мами.
Тік і вють ся понад дах
Цілими мірками.
Задивилось Жиденя…
Аж рабін лучив ся:
„А куди, — питає, — так,
Хасю, задивив ся?“
— „Я дивлю ся, — каже той, —
На той бідний птиця,
Де то дінеть ся воно,
Як школа спалить ся?“
II. 1859.
28. Вовки.
„Чого, Жидку, так збілів?
Що з тобою сталось?“
— „Ах! за мною серез став
Аж сто вовків гналось!“
— „Бог з тобою!.. сто вовків?
Та б село почуло!“
— „Та воно пак і не сто,
А пятьдесять було!“
