наймні — участь) в розробленні ідеології українського визволення. Де нема ідеології, там не буде визволення.
Нікчемне блягузкання московських наймитів, які всі визвольні надії покладають на ворога нашого визволення, вказують, що одна частина еміграції в Америці є хвора, заражена противизвольною хоробою, а через те вона є з'явищем патологічним і тому шкідливим для нашого народу.
Друга ж частина ще покладає визвольні надії на московського генерала, вже один раз вигнаного з України всім народом. І тепер знайшлося в Америці купа земляків, що читає якусь дурну присягу, «отченаш». Знайшлись люде, що ніколи не бачили і в вічі того московського генеральчика, що не вміє говорити по українському, що не заявив себе ні в чім корисною працею для України, бувши лише катом її, — так от знайшлись люде в Америці, що там десь збіраються, присягають, плачуть, покладають надії! Як мало треба для тих людей! Як африканські дикуни, вони з дерева роблять болвана, мажуть його салом, танцюють навколо, плачуть і співають, що він їм пошле дощ, щасливе полювання і вратує від комарів. Коли цей болван не посилає дощу, вони його батожать, кидають в річку, а собі роблять другого. Вони не розуміють, що таке суспільство, життя, природа. Вони не знають нічого. Вони дуже дивуються, коли до них приходять якісь «білі», озброєні і мудрі, як боги, що їх запрягають в неволю. Дикуни починають ще більше робити болванів. Яка трагічна доля цих бідних істот і які ідіоти їх шамани і ворожбити, що в пір'ї і в дзвониках танцюють навколо болванів!
Я инакше собі не уявляю отого зборища у Філадельфіях і Штатах наших нещасних людей, що живуть з африканськими головами в
