каравани Ванґванів чи Ванямвезів і дістанемо цілком ідентичний образок: Поза смугою, зайнятою торгашами невільників, на морському березі простягається широка безлюдна полоса, майже пустинна й зараз поза нею оселі осілих хліборобів у вічній трівозі перед невпинним воєнним лихоліттям і гірким невольницьким ярмом. Тільки ця ріжниця є між центральною Африкою та Україною, що на Чорному морі — тодішньому турецькому „mare clausum“ не було воєнних кораблів европейських держав, котрі моглиб так перешкоджувати торговлі невільниками, як це вони робили на Індійському океані. Тому то й полювання на невільників і торгівля ними велася на Чорному морі в багато більших розмірах, як на Індійському (чи й Атлантійському) океані.
Ці чисто „африканські“ обставини, що панували на Україні тільки сливе на сотню літ коротше, як у Африці, дають нам найкращу міру цього, якою страшною політичною й культурною гальмою було для українського народу татарське лихоліття!
Татарське сусідство мало ще цей наслідок, що воно дуже „упростило“ політично-ґеоґрафічні відносини значних просторів України. Воно перемінило їх у майже безлюдну граничну пустару, впрочім дуже багату ростинним і звіринним життям. Ця широка
