революцію і Лєніна й чутки не було) велика, то й є із чого різати!
Я ставлю Мережковського, як поета, вище Горького, та як громадянина геть нище. Коли Горький діждався лоґічних і неминучих наслідків своєї письменської діяльности, здійснення своїх ідей, признався до свого рідного потомства і остав йому вірний; Мережковський натомість удає, що він не батько своїм дітям, та дає половину царства, щоби тілько хто спас його від них. З подібних мотивів я особисто волю Жида Троцького, як руського дворянина Бурцева. Хто з російських публіцистів підкопав більше російську державу, як теперішній видавець „Общего Дѣла“? Натомість Троцький будь-що-будь сьогодні заступає цю державну ідею далеко краще Керенського, Савінкова і всіх, імже ність числа.
Мені приходять нераз на думку погляди ріжних сторонніх чужинців про сучасну Московщину: большевики удержуються там не завдяки своїм абсолютним цінностям (вони їх не мають), тілько току, що це одинокий тамошній елємент здібний до державного урудування; з моментом, коли появиться нова державнотворча сила, большевизм пропаде, як віск од лиця огня.
Та чи ця сила появиться скоро? Про те, щоби вона не виросла у самій Москов-
