заступники Японії і Китаю… Правда, европейські нащадки в Америці, Австралії й Сибірі говорять і вірють инакше, та вони бояться не за свою европейську правітчину, а за нові оселі.
Земля здобувається двома шляхами: збройним завоюванням і пенетрацією мирної колонізації: оба покищо не грізні для Европи з Азії. Одинока озброєна жовта нація, Японія, не може зараз і думати про Европу; головнеж муравлище жовтої породи, Китай, виявляється все ще нездібний до політичної активности й експанзії; дотого — обоє мають близші вигідніші ціли. Инше діло, коли руїна Европи піде ще далі, коли на її сході воскреснуть знов Дикі Поля…
Та не про жовту небезпеку ми бажали вести розмову, а про чорну, африканську. Про неї заговорено недавно в Америці, з приводу вашинґтонської конференції. Там, як звісно, антаґонізм білої і чорної рас актуальний і живий, тому зрозуміло, що звідти виходить нова осторога для Европи: бережіться чорної небезпеки!
Цим разом це не расове маняцтво, не прояви хорої уяви, а дійсна, реальна небезпека для Европейців і всеї білої раси. Голос у цій справі підняв навіть такий вільнодумний, загально-людський і жадній расі принципіяльно неворожий письменник як Г. Ґ. Уелс, що зараз перебуває у Ва-
