Почувши це, пішов я кумів хутір; приходжу, — вже й поховали. Став я розпитуватися, з чого й як він помер? От старший син, Павло, і розказав мені.
»У вечері, — каже, — тільки що світло засвітили, прийшов з вітрячка батько, та й каже мені:
— Запряжи кобилу, та швидше їдь до батюшки, нехай приїде з св. дарами.
— Нащо, тату? — спитав.
— Щоб мене запричастити, бо я сьогодні вмру…
— Бог з вами, тату! — кажу: — що це ви вигадуєте?… Ви ж, хвалити Господа, здорові!
— Роби, — каже, — що тобі кажуть: як вмру без покаянія, то на твоїй душі буде гріх!
Привіз попа. Увійшли у хату, дивлюсь: батько сидить на покуті, вже й сестри, що заміжем, поприходили. Глянув на його батюшка та й питає:
— Що це з тобою, Сидоре?
— Сьогодні вмру, — каже, — висповідайте і запричастіть…
— Бог з тобою, Сидоре! — каже піп: — ти ж здоровий!… Коли хочеш, щоб я тебе запричастив, говій; а так, — каже, — не можна, гріх!
— Як збрешу, батюшка, — відказує батько, — то буде мій гріх, а як умру, то буде і мій і ваш!
Звелів нам піп повиходити з хати, а як висповідав і запричастив, знов нас позвали. Сестри стали голосити, а я з братом дивимося на батька, якось не ймемо віри, щоб він вмер.
Одімкнув батько скриню, витяг капшук з грішми, та й каже нам:
— Нехай хата достається меншому, тобі, — каже до мене, — двісті рублів на будову, а се-
26
