Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1.djvu/127

— 117 —

Шашкевича звуть батьком народнього відродження галицької України.

На літературну ниву виступив Шашкевич 1835, надрукувавши у Львові «Голос Галичан», вірш, який зробив велике вражіння. Жив коротко, бідував тяжко, поетичного талану не вспів розвинути. Але з таких віршів як «Цвітка дрібная», «Бандурист», «Побратимови» та з «Псалмів Русланових» видно (хоч цього наші історики літератури не признають), що Шашкевич був справжній, великий поет.

Література: Коцовський В. Житє і значінє М. Шашкевича, Львів, 1886. Коцовський В. Памяти М. Шашкевича. «Зап. н. т. ім. Шевченка», т. 3. Тершаковець М. Причинки до студій над М. Шашкевичем. «Науковий Збірник». Львів, 1906. Студинський К. Ґенеза поетичних творів М. Шашкевича, Львів, 1909. Огоновський О. М. Шашкевич, його житє і письма, Львів, 1886. Богдан Лепкий. Маркіян Шашкевич. Коломия 1912. Твори в виданню «Просвіти» у Львові.

---

Веснівка.

Цвітка дрібная
Молила неньку
Весну раненьку:
«Нене рідная!
Вволи ми волю,
Дай мені долю,
Щоб я зацвила,
Весь луг скрасила,
Щоби я була,
Як сонце ясна,
Як зоря красна,
Щоб я згорнула
Весь світ до себе!»
«Доню голубко,
Жаль мені тебе,
Гарная любко.
Бо вихор свисне,
Мороз потисне,
Буря загуде;
Краса змарніє,
Личко счорніє,
Головоньку склониш,
Листоньки зрониш, —
Жаль серцю буде.»

Лиха доля.

Ох! ти доле, лиха доле,
 Гадино їдлива.
Переїлась моє щастє —
 Гіренька годино!

Запустилась в мою душу
 Журбу і розпуку.