Цю сторінку схвалено
— 120 —
ПІДЛИСЯ.
Шуми, вітре, шуми, буйний,
На ліси, на гори,
Мою журну неси думу
На підліські двори.
Там спочинеш, моя думко,
В зеленій соснині,
Журбу збудеш, натішишся
У лихій годині.
Там ти скаже дуб старенький,
І один, і другий,
Як я жив там ще маленьким,
Без журби і туги.
НАД БУГОМ.
Гей, річенько бистренькая,
Гей, стань, подивися,
Як я плачу, як горюю,
Зо мнов пожурися!
Твої води веселенькі,
В їх рибонька грає!
Моє серце розпускаєсь, —
Од журби ся крає.
Трава к тобі з любощами
З берегів ся хилить;
Хвиля її поцілує
І наперед стрілить.
Моє серце бідненькеє
Родощів не має,
Лиш розлуку із долею,
Лиш слізоньки знає.
Рано встану тай заплачу
І ввечорі плачу;
Долеж моя веселіша,
Колиж тя побачу?
