Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1.djvu/202

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 192 —
Осип, Юріи Гординський-Федькович.


Осип, Юрій Гординський-
Федькович.

Родився 1834 р. на Буковині в Сторонці-Путилові, у Вижницькім повіті. Батько, шляхтич, зайшов був туди з Галичини. Про початкову освіту дбала мати, до шкіл хо/ив у Путилові й Чернівцях. Зимою, з 1848 на 49 рік, спинилася була у Вижницькім повіті гуцульська заверуха (Гуцул Лукіян Кобилиця підняв повстання проти бояр в обороні гуцульськ. свобід).

Родина Федьковича розбрилась по світу. Осип опинився у Молдавії. Тут пізнав Німця маляря Роткеля, який зазнайомив його з німецькою та еспанською мовою і літературою. Він став писати вірші по німецьки. У поході на Італію, який відбув Федькович 1859 р. як австрійський офіцер, написав перший вірш українською мовою «Нічліг». Вернувши до Чернівців познайомився з німецьким поетом, професором Найбауером. Цей був захоплений віршами Федьковича і видрукував деякі з них по німецьки в своїй часописі «Bukowina». Під впливом Горбаля, Кобилянського й Лукашевича посвятився Федькович літературній праці виключно на своїй рідній ниві. Перші вірші, видруковані 1861 р. зробили велике вражіння. Їх співали й училися на память, Федьковича стали вважати великим поетом. Небавом він мусів перейти із своїм полком у Семигород. Туга за рідною «Буковиною» скріпила його творчість. Р. 1862 вийшли його твори у Львові. Імя Федьковича стало популярним. Його вірші переложено на чужі мови, Турґенев одушевлявся ними. Крім віршів став Ф. писати оповідання, які видав М. Драгоманів у Київі 1876. Це одні з найкращих оповідань в українській літературі, ориґінальні, живі, поетичні. Перебувши тяжку недугу (1863 р.) пішов у відставку. Якийсь час господарював на селі, а пізніше став шкільним інспектором, і як такий, поклав великі заслуги для українського народнього шкільництва на Буковині. 1872 р. перенісся до Львова, шоб редагувати видання «Просвіти». По 14 місяцах вернув на Буковину. Під впливом Шопенгауера попав у містичний настрій (трагедія «Довбуш») і не визволився