Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1.djvu/230

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 220 —
Ти не моя.

Ти не моя, дівчино дорогая,
І не мені краса твоя:
Віщує думонька смутная,
Щи ти, дівчино, не моя!

 Ти не моя! За личко гарне
 Справляє хтось колодія...
 Моїж літа проходять марне,
 Бо ти, дівчино, не моя!

Ти не моя! І брови чорні
Милує иньший, а не я,
І иньший хтось тебе пригорне,
А ти, дівчино, не моя!...

 Ти не моя... та щож я маю?
 Чим похвалюсь тобі і я?
 Хіба лиш тим, що тя кохаю...
 Та ти, дівчино, не моя!...

Ти не моя, голубко сива!
Щаслива доленька твоя,
Мояж доля нещаслива,
Бо ти, дівчино, не моя!...