І западе в живі серця
За правду обида,
До жорстоких катів мерця
Сплодиться огида.
І научить глухих чути
І сліпих прозріти,
Розохотить давні пута
З ніг народніх здіти.
Колиж дасись живцем в руки
На тяжке заслання,
Оддасись на тяжкі муки
Й безвістне конання.
І умреш ти в самотині,
Сам один умреш ти,
Позабутий на Вкраїні
Змучений до решти.
І не знатиме громада,
Що ти згинув марно,
Кати тільки будуть раді,
Що вбили безкарно.
І про злочинство враже
Хіба по столітку
Крадькома історик скаже
Котам на взамітку.
Темна ніч стоїть на дворі
І свистить — мете кура;
У кутку в холодній хаті
Вкучку збилась дітвора.
Засмутившивсь, хирна мати
Над колискою злягла,
У думках, в скорботі батько
Мовчки сів кінець стола;
І тремтять померзлі діти,
Аж зубами цокотять…
