Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1.djvu/93
Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 83 —
Ой там в поли на горбочку Вже трава жовкніє, Ой за лихим чоловіком Жінка помарніє.
Мене мати породила
Темненької ночи,
Дала мені красне личко
І чорнії очі;
Було мені моя мати краси
Не давати,
Тільки було мені, мати
Щастя-долю дати.
Мої милі співаночки
Складані, складані,
Ой деж я вас наскладала?..
Та при моїй мамі;
Та при своїй наскладала,
В чужої забуду,
Мої любі співаночки, —
Я вас не забуду.
