Він працював дальше, як редактор „Літ. Наукового Вістника“ і співробітник Товариства імени Шевченка та здобув собі своїми літературно-науковими працями і громадянсько-політичною діяльністю славу і вляку цілого народу.
Багато його творів переложено на всілякі чужі мови і всілякі наукові і культурні інституції пошанували Франка своїми почесними титулами.
Року 1899-ого відсвятковано 25-літній ювилей його праці, а 1909-ого ювилей 35-літньої культурної діяльности, при чому пошановано його збірником літературно-науковим і збірним почесним даром.
Франко жив у Львові у своїй власній хаті і, хоч став занепадати на здоровлю, енергії творчої не тратив. Аж велика війна, російський наїзд на Галичину прискорили його смерть. Умер 28. травня 1916. року у Львові. Там його й похоронено при великому здвизі народу.
Іван Франко це не тільки найбільший поет Галицької України, але найбільш всесторонній письменник-учений, яким може повеличатись наш народ. Працював на всіляких нивах людського знання, писав прозою, віршом, — повісти, оповідання, драми, перекладав з чужих мов на нашу і з нашої на чужі мови, був критиком, істориком, соціольогом, фільольогом, політиком. Творів його не перечислити: „Спис творів І. Франка за перше 25-ліття його літературної діяльности, 1874 — 1898“, зладжений Павликом — це чимала книжка.
Значіння його для культурного розвитку українського народу виїмкове. Він познайомив нас із новими здобутками культурного життя західної Европи та спричинив сильний ідейний підйом серед нашого громадянства.
Зокрема велике його значіння для нашої літератури. Порушив багато нових питань, впровадив нові форми і нові літературні прийоми, ставив нові завдання перед молодим літературним поколінням.
„Зівяле листя“ являється зразком модерної української лірики на давніх народніх мотивах, „Панські жарти“, це найвдатніша з наших новіших епічних поем, „Вишенський“ розкриває перед нами душу трагічного борця-аскета за наше самостійне життя, „Мойсей“, твір всесвітнього значіння, в якім змальована боротьба велетня-одиниці з колективом окружения, котре не годно його зрозуміти.
„Лис Микита“ (Reineke Fuchs), віршована байка великих розмірів, написана легко і з темпераментом, вінчає нашу досить багату байкову літературу і належить до найбільше розповсюджених книжок серед нашого народу. Так само улюбленою єсть повість „Захар Беркут“ з часів нападів татарських на галицьку землю.
З драм великий успіх мало „Украдене щастя“, з комедій „Учитель“.
