Сторінка:Струни. Антольоґія української поезії. Т. 2.djvu/209

— 197 —

На хвилі місяць грає
 Сімфонію без слів.
З хвиль кучері сплітає,
Жемчуг переливає,
Сімфонію без слів
 Співає:

„Чарівна ніч, чарівна!
Над річеньку ходім.
Ти будеш, як царівна,
Русалкам водним рівна,
Ріка буде наш дім, —
 Ходімо!“

 

---

 

ЖУРАВЛІ.

Видиш, брате мій,
Товаришу мій,
Відлітають сірим шнурком
Журавлі в вирій.

Чути: кру! кру! кру!
В чужині умру,
Заки море перелечу
Крилонька зітру.

Мерехтить в очах
Безконечний шлях,
Гине, гине в синіх хмарах
Слід по журавлях.

 

---

 

ПЕРШИЙ СНІГ.

Тихо, легко і спровола
Білий сніг паде, як з сита;
Вже ціла земля докола
 Ним прикрита.